Учасники «NOVA OPERA» розповіли, що саме віднайшли у цьому унікальному проекті для себе, чому нові формації влучно можуть розповісти світу про Україну. Про мистецький фестиваль «Porto Franko», експериментальну оперу, музику та вистави, роботу в середині колективу, та чи готові українці до нової культурної епохи, – поговорили з учасниками колективу «NOVA OPERA» – Андрієм Кошманом (баритон) та Русланом Кіршем (баритон).
«NOVA OPERA» — це не сталий колектив, а вільна формація, в яку для роботи над новим твором часом запрошують нових музикантів, вокалістів, акторів. За два роки колектив створив три мультижанрові опери.
Андрій Кошман (баритон)
– Андрію, якою була цьогорічна місія «NOVA OPERA» у рамках мистецького фестивалю «Porto Franko»?
– Цього року ми заповідали собі, що не співатимемо на тих фестивалях, які самі організовуємо і зараз, ми фактично дотримали свого слова, оскільки були задіяні тільки на відкритті. Ну і ще хлопці зіграють «Гамлета». Крім того, тут були використані частини з опери «Вавилон», а також актори франківського Театру доєдналися у частині, де було виконано «Гамлета». Тому, цьогоріч «NOVA OPERA» представлена досить компактно на фестивалі. Щодо відкриття, то це був збірний проект, шоу, яке відбулося одноразово. Думаю, більше такого не повториться, тому франківці мали нагоду побачити таке дійство ексклюзивно.
– Що для вас «NOVA OPERA»?
– «NOVA OPERA» – це приклад успішного проекту. Від самого початку це була експериментальна історія. Ми зібралися на «ГОГОЛЬFEST», де Влад Троїцький (театральний актор, режисер, драматург, засновник «ГОГОЛЬFEST», – автор) запропонував створити щось нове. В результаті вийшов перший проект – імпровізаційна опера «Коріолан». Все починалося саме з цього, але ми усвідомили, що імпровізація, то добре, але ноти мають бути фіксовані та має існувати партетура. Тоді запросили до нас долучитися композиторів Романа Григоріва та Іллю Розумейка.
– Який проект вважаєте найуспішнішим?
– Найбільш гастролюючим проектом стала опера «IYOV» (близько 13-ти показів), а зараз найбільш гастролюючий проект – опера «Вавілон». Цей проект включає в себе цирк і він доволі громіздкий і перевести його в якусь нову локацію важко. Зараз працюємо над наступною оперою «Ковчег», або «Ной», побачимо, як вона буде називатися. Це опера-балет. До роботи над цим проектом ми залучили швейцарського хореографа. Акцент буде на музиці, на балеті і також на оригінальних вокальних партіях.
– Чому все ж таки визріло бажання створити щось відмінне від класичної опери?
– В останні роки оперного життя, саме сучасної опери, нічого не відбувалося, а така формація, як «NOVA OPERA» дала поштовх до зрушення. Композитори побачили, що можна створювати щось нове. Раніше я спілкувався з багатьма композиторами старшого покоління, котрі на запитання: «Чому ви, чи ваші студенти зараз не пишуть оперу?», – відповідали, що у молоді не вистачає кваліфікації та немає потрібного фінансування. У мене виник спортивний інтерес довести, що це можливо і, що люди охоче прийдуть. Стосовно цього питання були дискусії в Національній опері України, де боялись показувати сучасну оперу молодих композиторів, мовляв люди не будуть дивитись. І зараз такий незалежний проект, як наш, – доводить, що це можливо.
– Хто і як створює нову жанрологію ваших проектів?
– Ідею таких глобальних колаборацій, зазвичай, дає Влад Троїцький. Та якщо у когось з учасників є ідеї, ми їх реалізовуємо. Поштовх іде від Влада та хлопців композиторів, учасники докладаються до ідейного наповнення.
– Ви часто гастролюєте за кордоном. Який досвід таких виступів вам найбільше запам’ятався?
– В опері «IYOV» наприкінці є частина, де ми мовчимо і граємо на тарілках, і після того, як ми завершуємо, – світло згасає. Зазвичай на цьому моменті починаються оплески. Так от, коли ми виступали в Данії, на цьому ж моменті люди не аплодували, вони завмерли на декілька хвилин, не знаючи як реагувати та діяти. Вони були приголомшені, не розуміли, що відбувається, і чи доречні оплески. Ми також розгубилися, оскільки це вже було завершення.
Руслан Кірш (баритон)
– Руслане, що для вас «NOVA OPERA»?
– Для мене це надзвичайний шанс для реалізації себе, це вікно можливостей. В Україні зараз не так багато місць, де є сучасна актуальна музика, де можна вільно вимовити свої емоції та враження. Коли «NOVA OPERA» з’єдналась, паралельно зародилась і внутрішня назва – «Заповідник». Ми дуже любимо та цінуємо один одного. Наша творчість народжується, тому що тільки в такій обстановці можна відкритися.
– Як музика стала для вас життям?
– Я із дитинства навчався музиці, оскільки мої батьки музиканти. Тому я знаю поле музичних можливостей в Україні дуже добре. Я працював у багатьох наших національних та академічних колективах. Це такий дещо музей, це добрий музей, але там інша внутрішня мова.
Я з Києва, де і навчався музиці. Першою сходинкою стала «Десятирічка», – це музична школа імені Лисенка, де навчалась моя мама, сестра, а також і я. Закінчив Консерваторію, як диригент-хоровик. Після цього я дуже багато працював у театральних формаціях і паралельно хормейстером, також співав у багатьох хорах. Але мене завжди тягло в сучасне мистецтво, тут все цікавіше, це територія для пошуку та свободи.
– Чи переймаєте закордонний досвід під час гастролей?
– Зазвичай ми виступаємо на фестивалях. Нещодавно виступали у Віденській Філармонії, це була наша мрія, і ми її здійснили. Також були в Македонії, близько двох тижнів тому. Ми зазвичай спілкуємося з усіма учасниками. Нам часто зустрічаються люди на цих фестивалях, котрі кажуть, що Україна зараз вносить велику енергію до світової культури. Плануємо летіти в Америку, куди нас запросили на фестиваль. Американці цікаво відгукнулись про наш проект, а саме, що «NOVA OPERA» – це щось унікальне, ще не досить зрозуміле, але дуже сильне.
– Чи бували випадки, коли ви з чимось не згідні в роботі з композиторами, чи з учасниками? Як вирішуєте внутрішні нестиковки?
– Якось в Копенгагені на презентациї фільму про «NOVA OPERA», присутні почули, як Роман Григорів, наш композитор, дозволив собі емоційно висловитись матюком. І тоді нас із здивуванням запитували про те, як таке можливо (сміється).
– Чи не було якихось докорів в бік «NOVA OPERA» стосовно вашої експериментальності? Чи згідні з усім, наприклад, композитори-класики?
– Так, це буває досить часто. Насправді, проблема в тому, що в Україні дуже мало якісних критиків і культурних профільних видань. У нас є улюблений критик – це Люба Морозова, котра регулярно пише про нас рецензії. Здебільшого її критика стосується саме цього живого принципу творчості.
Сніжана САМАНЧУК
Фото: Олександр ЛИТВИНЕНКО
Залишити відповідь