Картини можна малювати не тільки на полотні, а ще й на камінні. Здивовані? Гори, ліси, тварини та навіть люди, – і це ще не все, що художниця Христина Гут зображує на невеликих річкових каменях. Мисткиня експериментує з різними формами та структурами. Розповідає, що створювала картини на одязі, пляшках і навіть пензлях. Та мінікартини на камінні – це не тільки оригінальне рішення, а й хороша деталь до інтер’єру.
Христина Гут працює директором у базовому будинку культури, а ще є власницею творчої студії. Там мисткиня допомагає дітям розвинути свої таланти, зокрема в мистецтві.
Малює Христина ще із дитячих років. Та це й не дивно, бо виросла художниця у творчій сім’ї. Втім, від першої намальованої картини й до першої її виставки пройшло аж 24 роки.
Любов до малювання в художниці з’явилась ще з дитинства. Довкола вона бачила, як мама створює красиві картини, а тато працює із деревом, тож і сама взялась за творчість.
“Мистецтвом цікавлюся усе своє свідоме життя. Виросла у творчій сім’ї: мама пише вірші, створює картини із сухоцвіту, а батько займається різьбою по дереву. Колись тато робив іконостаси до церков, займався чеканкою. У творчій сім’ї важко не полюбити мистецтво. Навкруги я бачила творчість, тому й займалась теж цим: ліпила з пластиліну, щось створювала. Я малюю ще змалечку, але брати участь у виставках почала відносно нещодавно. Перша моя виставка відбулась близько двох років тому”, – розповідає Христина.
– Які техніки Ви використовуєте найчастіше?
– Перші роботи – абстракція. Зараз працюю переважно у техніці “мініатюра”. Я не тільки експериментую з техніками, а й з розмірами й формами. Найменша моя робота мала розмір 3 см. Малюю акриловими та олійними фарбами.
– Що ви відчуваєте, коли створюєте картини?
– Живопис заспокоює мої думки, врівноважує.
– Звідки берете ідеї для картин і що Вас надихає?
– Ідеї для картин виникають самостійно. Це залежить від всього, що є довкола. Наприклад, породити ідею може погода, настрій чи люди, з якими я спілкуюсь. Мене дуже часто надихає сама природа. Буває, що вона сама підказує мені нові ідеї, як от розпис каміння.
– Картини на каменях – це дуже оригінально. Як Ви прийшли до цього?
– Ідея не моя, раніше я вже бачила таке в інших художників. Та коли я дивлюсь на каміння, то бачу майбутню картину. Береш його в руку і вже щось вимальовується в уяві. Вже потім просто наносиш фарби.
Річкове каміння я почала розмальовувати десь 6 років тому. Хотіла чимось зацікавити дітей на майстер-класі. Треба було створити щось просте, але водночас красиве. Побачила камінці й подумала, що цим можна розвинути уяву дітей. На перших розмальованих каміннях ми зобразили жуків.
– Як відбувається процес розпису каміння?
– Каміння підходить будь-яке. Може бути різна форма і структура. Перед розписом деякі камінці я покриваю акриловою фарбою. Втім, не всі, деякі одразу розмальовую. Після нанесення фарби покриваю лаком для кращого вигляду. Деякі картини на каміннях не треба лакувати, бо вони мають кращий вигляд, коли матові, фактурні.
Камінь може сам підказати майбутній малюнок. Наприклад, якщо придивитись до форми, то одразу можна побачити, що там буде зображено. На овальному камінні зручно малювати людське обличчя, а от на округлих – тварин.
– Де такі мінікартини можна використовувати?
– Їх можна зберігати в приміщенні, а можна й на вулиці. Розмальоване каміння може гарно доповнити дизайн подвір’я. До речі, коли я вперше проводила майстер-клас з розпису каміння, то зображувала комах Сонечок. Такі роботи саме для вулиці.
– На чому ще Ви пробували малювати?
– Насправді, малювати можна на всьому. Цієї зими я брала участь у цікавому міжнародному мистецькому проєкті. Художники малювали роботи на релігійну тематику на старій гонті – старі дощечки, якими на Закарпатті перекривали дахи в церквах. Також малювала на тканині, розмальовувала сумки, штани, футболки, пляшки… Карини можна створювати на будь-якій поверхні.
– Своїми картинами Ви допомагаєте ЗСУ. Розкажіть про це.
– Свої картини я продаю через спеціальні сайти для художників. Одна з моїх перших абстрактних картин після виставки була продана в Київ, а всі кошти я перерахувала на ЗСУ. З усіх продажів я частину коштів перераховую нашим військовим.
– Ви проводите майстер-класи для дітей, а також для вимушених переселенців. Як Ви зацікавлюєте дорослих?
– Майстер-класи я проводжу вже давно. Розпочала це робити десь 5 років тому. Здебільшого організовую їх для дітей, але зараз приходять і дорослі. Віднедавна дорослі частіше цікавляться майстер-класами. Такі заняття допомагають перезавантажити свою свідомість, бо всім відомо, що мистецтво здатне лікувати, а особливо в теперішній час війни.
Проводити майстер-класи для переміщених осіб мене запросила переселенка з Запоріжжя. Вдома вона мала свій центр розвитку дітей. Коли покинула рідне місто, то перевезла свою справу до нас. Зараз Марина розмістила свій центр розвитку в Гуті, організовує дитячий табір. Ми вирішили позайматись творчість із дітьми. То були 15-річні юнаки й дівчата, а таку аудиторію дуже важко чимось зацікавити. На диво усі малювали, творили. Я підготувала зразок майбутньої картини – карпатські мотиви, але кожен мав зобразити це по-своєму. Пригадую, що всі були задоволені своїми роботами, забрали їх на згадку.
– Розкажіть про свої творчі плани.
– Хочу і надалі розвивати свою студію, а ще розпочати заняття із гончарства, створити школу мистецтв. Буду продовжувати розвиватись як художниця, брати участь у виставках.
Христина Ткачук
Залишити відповідь