ЕКСКЛЮЗИВНІ ІНТЕРВ'Ю

Іван Ясній: «Ми відчували присутність героя у роботі над фільмом»

Іван Ясній: «Ми відчували присутність героя у роботі над фільмом»

При житті добре й не знали, а по смерті дізнаємось, що був героєм… Про українського оперного співака зі світовим ім’ям та унікальним голосом країна дізналась по його смерті у бою за рідну землю. Василь Сліпак «Міф» після багатьох років блискучої карєри повернувся до України добровольцем. Сьогодні ми знайомимось із «Міфом» з великих екранів у кінотеатрах в документальній стрічці.

«МІФ» – новий фільм авторів стрічки «Добровольці Божої Чоти», Леоніда Кантера та Івана Яснія. Це історія героїзму та самопожертви, яка змушує задуматись над власним життям. Автори поєднують у фільмі два жанри: кіно та концерт. Використано безліч архівних відео, які показують героя у повсякденні та на сцені. Анімацію до фільму створив український карикатурист Юрій Журавель.

Ми ж поспілкувались із режисером фільму «Міф», уродженцем Тернополя, зараз киянином – Іваном Яснієм. Про містичну присутність загиблого Василя Сліпака у роботі над стрічкою, про сутички між режисерами-колегами, а також те, чому українці дізнаються про свого героя так пізно, – розповів Іван Ясній.

– Чому вас зачепила саме ця історія? Оскільки цікавих фронтових історій дуже багато.

– Я думаю, що про Василя дізнались вже після його загибелі. До цього часу про нього ніхто не знав. Не знали його історії, як знаменитого оперного співака, котрий відомий на весь світ своїм унікальним голосом. Нічого цього українці не знали… Це найбільше нас зачепило! Торкнуло те, що він все кинув: блискучу кар’єру в Парижі, у нього там були оперні контракти, друзів, товаришів та кохану… Він все залишив і поїхав на фронт, де загинув. Це зачепило найбільше. Саме це слугувало поштовхом для створення фільму.

– Фільм ви створили спільно із Леонідом Кантером. До цього у вас вже були кінороботи: «Війна за свій рахунок» та «Добровольці Божої чоти». Як виникла ідея створювати фільми?

Раніше я займався розважальними серіалами шоу. З початком Майдану, коли туди приходив, розумів, що я просто стою, я тільки присутній. Потім я почав приходити із камерою. Тоді я зрозумів, що той матеріал, який я знімаю у цей час можна буде якось використати.

А з Леонідом Кантером ми вже давно знались. Коли я бачив, що він пішов на фронт, терміново йому зателефонував і сказав, що привезу камеру, аби він все знімав, а потім з того спробуємо зробити фільм. Він зголосився. Це був наш такий скромний фільм «Війна за свій рахунок». Другий фільм – «Добровольці Божої чоти». З прем’єрним показом цієї стрічки ми побували у 22-х країнах. Спочатку нашою метою було показати «Правий сектор», зважаючи на актуальність у 2014-му році. Та коли вже вникли в історії тих людей, котрі й показали нам Донецький аеропорт в час пекла, ми внесли багато змін. Фільм дійсно вийшов на славу.

– Як розділяють роботу два режисери над одним фільмом?

Двом режисерам дуже важко працювати. Бувало всяке. Одного разу ми ледь не побились. Це була якась містична історія довкола фільму. Кожен з нас висловлював багато творчих амбіцій, тому виникали суперечки. Але мені здається, що Василь Сліпак нас завжди мирив. Бо дійсно були моменти, коли ми взагалі не розмовляти один з одним. Впродовж роботи над фільмом «Міф» у нас було відчуття, що Василь Сліпак стає нашим другом. Це відчуття заставляло нас миритися.

– Коли знімали «Добровольці Божої чоти» не перетинались на фронті із Василем Сліпаком?

Ні, тоді Василь ще не брав участі. Напевне він був тоді у Франції. В той час Василь активно вливався у волонтерську діяльність: почав допомагати армії, щовихідних організовував мітинги, збирав потрібні речі для бійців. Перші волонтерські поїздки в зону АТО напевне й спонукали Василя піти на фронт. Василь був максималіст, він не міг зупинитись на досягнутому. Він мав найкращі ролі в опері, грав найяскравіших персонажів, він був максимально емоційним на сцені. Біля нього було важко іншим оперним співакам. У своєму виборі на війні він був також максималіст. Він став кулеметником, пішов на передову.

«На сцені – головні ролі, на війні – передова»

– Коли виникла ідея створення цього фільму, ви розпочали збирання коштів на платформі «Спільнокошт». Чи допомогли збори коштів на цьому ресурсі?

– Воно допомогло нам у двох площинах: по-перше, це те, що ми використовуємо ці кошти зараз для просування фільму, надаємо певну рекламу, щоб донести до глядача хто ж такий Василь Сліпак. А друге це те, що коли ми побачили наскільки швидко наповнюються внески, ми зрозуміли, що люди серйозно ставляться до цієї теми, до історії Василя Сліпака. Були внески й у декілька тисяч доларів від однієї особи. Це також нас спонукало зробити цей фільм серйознішим. Ми хотіли зробити кіно, яке буде зрозуміле будь-кому у світі. Ті речі, які були б зрозумілими тільки нам, але не зрозумілим для світу – ми відкидали.

– Скільки часу працювали над фільмом?

Майже півтора року ми працювали над створенням фільму. Це зумовлено тим, що ми часто вносили правки, у зв’язку з надходженням нової інформації про нашого героя. Ми віримо, що Василь сам вносив поправки у наші ідеї щодо фільму. Від початку ми хотіли внести свої думки у стрічку, ми створили сценарій, та з часом зрозуміли, що фільм починає жити своїм життям.

«Василь був дуже відкритою та справедливою людиною, за що, напевне, і загинув…»

– Держкіно в останній момент підтримало вашу ініціативу. Розкажіть, як це було?

– Насправді спочатку було багато ускладнень в процесі оформлення. Проте, врешті-решт держава таки підтримала нас.

– Чи буде фільм у прокаті в кінотеатрах?

– У допрем’єрному турі в кожному місті зали заповнені. Також є зацікавлення від багатьох українських мереж кінотеатрів є. Тому фільм буде у прокаті з 8 лютого.

ДОВІДКА:

Василь народився у Львові, але завдяки унікальному голосу вигравав конкурс за конкурсом і, зрештою, переїхав до Франції, де прожив 19 років. Там він мав усе, що ми звикли називати «щастям»: імя, успішну кар’єру на світових оперних сценах, вірних друзів і кохання.

Він брав активну участь у Революції Гідності, очоливши демонстрації у Франції, а згодом долучився й до волонтерського руху, допомагаючи Україні. Здавалося б, робив більш ніж достатньо , як для людини творчої професії.

Але Василь вирішив залишити сцену та кар’єру в Європі й стати до лав добровольців, коли в його рідну країну прийшла війна. Під час виконання бойової задачі Василь «Міф» Сліпак загинув від кулі снайпера.

Тарас ЗЕНЬ

Сніжана САМАНЧУК

Схожі записи

Залишити відповідь

МИ В СОЦМЕРЕЖАХ

КОНТАКТИ

м. Івано-Франківськ
вул.Галицька,22

Приймальня: тел.: (0342) 77-61-28
Email: [email protected]