Вже багато років поспіль Мальтійська Служба Допомоги дбає про те, щоб кожна дитина-сирота не зосталась без уваги та подарунка від Святого Миколая. Організація стала посередником між мрією дитини та її реалізацією, місцем зустрічі людей, котрі хочуть допомогти, з тими, хто потребує цієї допомоги. Більше про роботу організації поговорили з працівником Мальтійської Служби – Лесею Гунчак. Почули про роботу волонтерів, допомогу людей, найцікавіші прохання діток та віру в чудо святого Миколая.
Метою Мальтійської Служби є добровільне об’єднання громадян для безкорисливої праці, спрямованої на надання допомоги потребуючим.МСД в Україні почала діяти з грудня 1990 року з координаційним центром у м. Львові. Першочерговою метою було у співпраці з партнерами підтримати малозабезпечені верстви населення, через навчання і надання матеріальної допомоги покращити життєвий рівень потребуючих. Згодом утворилися осередки Мальтійської Служби Допомоги у Мукачево, Києві, Луцьку, Берегово та Івано-Франківську. Усюди є сформовані власна структура Служби, напрями діяльності відповідно до потреб часу і населення.
– Як цього року відбувається підготовка до дня Святого Миколая?
– Щороку ми починаємо готуватися до акції набагато швидше, аніж вона починається фізично. Наприкінці вересня ми зустрічаємося з нашими волонтерами, тоді і плануємо всю роботу під час Миколаївської акції. Є люди, котрі допомагають протягом акції, а також залучено близько двохсот волонтерів. Всі мають різні завдання, одне з найголовніших – це сценки поставлені нашими волонтерами для діток в інтернатах. Хтось із хлопців стає святим Миколаєм та вручає подарунки діткам. Ми всі чекаємо саме цієї миті, оскільки бачимо результат проробленої праці протягом кількох місяців. Щороку акція стартує першого листопада. Ми збираємо листи з різних дитячих будинків, шкіл-інтернатів нашої області, їх нараховується до двох тисяч. Ми працюємо без вихідних, адже хочемо, щоб люди які працюють протягом тижня змогли прийти до нас і вибрати собі листа, або в інший спосіб долучитися до акції.
– Чи вдалося залучити необхідну кількість людей для допомоги діткам?
– Здебільшого в акції приймають участь одні й ті ж люди. Буває таке, що хтось переїжджає, проте завжди передає естафету своїм родичам чи друзям. Хтось залишає кошти, приносить іграшки, засоби гігієни, канцтовари тощо. Бувають випадки, коли люди декілька років поспіль слідкують за життям конкретної дитини, вони вже майже спілкуються, щороку роблять подарунки, піклуються про неї. Було, що люди цікавились чи можуть взяти дитину на свята у свою сім’ю, а також чи можуть протягом року опікуватись дитиною, не тільки під час Миколаївської акції. Такий варіант можливий, проте потрібно безпосередньо домовлятися з адміністрацією конкретної школи. Наші волонтери активні й у соціальних мережах, від чого й залежить скільки людей дізнаються про акцію.
– Розкажіть більше про варіанти допомоги та що потрібно робити людям, котрі хочуть допомогти?
– У нас розроблені інструкції, де вказано яким чином можна долучитися до акції, що робити із дитячим листом. Якщо виникають непорозуміння, чи то з розмірами одягу, чи із подарунком, у таких випадках ми зв’язуємось із школою і вирішуємо це. Всі працівники відкриті у наданні інформації, на місці завжди є волонтери, які допоможуть.
Якщо у вас немає можливості виконати те чи інше дитяче побажання, не можете дозволити собі підтримати листа, ми підберемо інший варіант, який підійде вам відповідно можливостей. Листи бувають дуже різні: хтось просить спортивний велосипед, планшет чи смартфон, але є й інші не менш важливі речі. Тому ми вчимо людей читати між рядків, потрібно розуміти чим живе дитина, які у неї вподобання, який вік, ким хоче стати, про що мріє, опираючись на ці фактори готувати подарунки.
– До котрого числа можна взяти листа?
– Листи можна брати до 10 грудня, та це не означає, що останнього дня ще будуть листи. Закликаємо приходити швидше, оскільки ми потребуємо трішки часу для того, щоб впорядкувати все і проконтролювати, чи кожна дитина забезпечена подарунком. Можливо хтось через різні обставини не зміг принести подарунок вчасно, тоді ми телефонуємо і цікавимося чи буде можливість принести подарунок вчасно. Ці декілька днів дуже інтенсивні та напружені для нас.
– Які пригадуєте найцікавіші та нестандартні листи від дітей?
– Мені дуже сподобався лист хлопчика, який певно має інвалідність, оскільки навчається в одному з таких спеціалізованих закладів, він хотів стати археологом і знайти бурштин, щоб зробити намисто для своєї мами. Цього року випускник хотів вівчарку і додав: «живу». Гадаю, що адміністрація школи була б не надто задоволена таким нашим подарунком. Один хлопчик попросив електричний лобзик для майстрування. Учениця п’ятого класу писала, що хоче художню книжку, але зазначила, що вона має бути про любов. Ще цікавого листа написала випускниця, яка попросила у Миколая туфлі на високих підборах та червону сукню. Були старшокласники, які просили бензопилу. Всі побажання дуже різноманітні. У багатьох листах діти дописують, що будуть раді будь-якому подарунку. Багато з них просять миру в Україні. Вони пишуть листи для воїнів АТО та в супровід додають малюнок. Діти чудово розуміють, що відбувається та теж вболівають за долю своєї країни.
– Завдяки щорічним подарункам, можна говорити про те, що дітки свято вірять у Миколая?
– У багатьох листах дітки перед проханням вітають Миколая з Новим Роком та Різдвом. Навіть старшокласник має віру в чудо. Ми завжди закликаємо людей запитати у самого себе: «Чи вірите ви у святого Миколая?». Якщо відповідають, що вже вийшли з того віку, тоді я запитую чому вони сюди прийшли. Якими б дорослими ми не були, в душі завжди чекаємо на чудо. Один хлопчина з року в рік писав, що хоче у подарунок велосипед. Останнього випускного року він просив знову цей подарунок, бо в нього вже не буде такої можливості. Тоді до нас прийшов чоловік, який згодився зробити такий подарунок для цієї дитини. Наскільки людина впевнена у тому, що її прохання буде вислухане, настільки і Миколай підтримає ваше бажання.
– Як вам вдається охопити всі школи до яких приходить святий Миколай?
– Наші волонтери діляться на кілька груп: від шести – до семи. Кожна група готує вистави і тоді ми протягом тижня відвідуємо всі інтернати. Якщо нам не вистачає транспорту, завжди знаходяться люди, які зголошуються допомогти. Таке враження, що Миколай зводить тих, хто має потребу, з тими, хто може цю потребу задовольнити, і дуже часто ці дороги сходяться саме у нас. Ми стаємо точкою зустрічі між цими людьми.
– Чи є дитячі будинки, де найгірша ситуація у Івано-Франківській області?
– Як такої критичної ситуації в інтернатах області немає. Єдине, що школи, які знаходяться ближче до Івано-Франківська легше доступі для людей, які мають бажання відвідати діток, тому віддалені школи менше охоплені цією увагою. Кожна школа є на менш-більш одному рівні по державному забезпеченню, а решта вже залежить від роботи директора, його вміння знайти інші джерела та ресурси залучення допомоги.
Підтримати дитячого листа, це лише одна з можливостей допомогти. Можна долучитися і до творення добра у інший спосіб. Хто хоче самостійно поїхати у дитячий будинок, ми видаємо всі адреси та телефони закладів. Кожен сам обирає спосіб допомоги.
– Що ця допомога особисто для вас? Чому ви вирішили зайнятися цією справою?
– То була дуже давня історія. Волонтери запропонували наприкінці року зробити добру справу, от і вирішили долучитися до допомоги дітям-сиротам. Починали з малої кількості дитячих листів. Звісно, спочатку у нас були сумніви чи все вдасться. Згодом все більше шкіл почали приєднуватися до акції. Щороку ми бачимо нові досягнення, з часом ця акція розрослася і набула масштабного характеру.
Була така стара історія, коли в одній сільській школі на ялинці висіли невеличкі записки із побажаннями від дітей. Це організовувала сама громада. Напевно звідти і пішла ідея з проханнями та записками. З часом вона вилилась у листи написані дітками до святого Миколая. Це дуже цікава річ, оскільки часто дитині складно сказати відверто про свої потреби, написати про це на аркуші завжди простіше. Коли читаю листи, помічаю, що діти пишуть дійсно щиро, вони розповідають про свої приховані бажання, діляться сокровенним, можливо вперше зізнаються у тому листі про свої мрії, які можуть довіряти тільки Миколаю. Ми відчуваємо свою відповідальність за те, що отримуємо цю дитячу мрію.
Наші волонтери дуже люблять їхати в інтернат заради найціннішого – побачити сяючі обличчя, після того як дитина отримала свій подарунок. Саме це стає кульмінаційним моментом свята, коли волонтери розуміють заради чого вони весь час присвячували роботі.
Сніжана САМАНЧУК
Залишити відповідь