Олег Дунаєвський: “Дуже хочу, щоб місто наповнювалось мозаїками”

Мистецтво, що не піддається часу… Так можна назвати довголітні мозаїки, що оздоблюють фасад, підлогу, статуї, інтер’єр тощо. Ніби й легка творча робота, але вимагає чимало часу та терпіння.

Франківський митець Олег Дунаєвський живе любов’ю до мозаїки. Це справді справа його життя. Це й не дивно, бо 40-хв спілкування з майстром пройшло на одному диханні. Олег може годинами розповідати про мозаїки, своє навчання в Італії та власну майстерню. Гроші в цій справі точно не на першому місці. Митець не тільки розповідає, а й з радістю демонструє процес створення мозаїки, може й майстер-клас провести.

“Вперше я познайомився з мозаїкою в Італії…”

«Мозаїкою я займаюсь близько десяти років. Вперше познайомився з цим мистецтвом в італійському містечку Спілімберго. Школа мозаїки Фріулі – це чи не єдиний освітній заклад, де можна отримати вміння мозаїста. В цьому місці надзвичайна атмосфера, на кожному кроці якісно виконана мозаїка, тому не закохатись в це мистецтво неможливо. Стіни, підлога, фасад, екстер’єр – все оздоблено мозаїкою виконаною у різних техніках. Ця атмосфера дуже розширила мій кругозір. Я побачив на скільки це мистецтво може бути красивим. Так я зрозумів, що хочу цим займатись. Мені дуже пощастило, що мав можливість залишитись в Італії і три роки навчатись у школі мозаїки.
Зі мною у групі навчались студенти із різних країн, і це поєднання культур було надзвичайно цікавим процесом. Нас поєднувало бажання вчитись, хоч і виникали труднощі. Насамперед першою проблемою була мова. Спочатку ми спілкувались англійською, згодом – італійською.
Закінчивши навчання я залишився працювати у школі. Це тривало близько року».

Повернувшись у рідний Івано-Франківськ, Олег відкрив власну майстерню мозаїки.

«Після відкриття я найбільше уваги приділяв навчанню учнів. В Україні є достатньо людей, які займаються мозаїкою. Втім, не кожен може навчити інших. Більшість майстрів працюють задля заробітку. Натомість я намагаюсь передавати свої вміння іншим. Охочі повчитись приїжджають на тиждень в Івано-Франківськ і ми щодня займаємось. Кожен обирає ту техніку, яка йому найбільш до вподоби, а я допомагаю в процесі її опанування. За цей час можна ознайомитись із технікою і виготовити невелику, класичну мозаїку. На жаль, люди, які шукають собі захоплення, хочуть отримати все й одразу. Мозаїка все ж потребує терпіння».

Зараз Олег пропонує своїм учням експрес-курс по створенню мозаїки й працює із замовленнями. Зізнається, якщо слідкувати технології створення картини, кожен може навчитись такому ремеслу. Не обов’язково мати художню освіту, головне бажання та прагнення вчитись.

«Не обов’язково працювати із дорогим натуральним матеріалом. Є люди, які використовують різні замінники, щоб здешевити собівартість виробу. Я звик використовувати якісні матеріали: мармур, смальта тощо».

“Процес створення мозаїки не є складним, хоч і вимагає багато часу…”

«Найголовніше визначитись з ідеєю для майбутньої мозаїки. Далі готуємо ескіз, який можна робити з готової фотокартки або намалювати власноруч. До речі, необхідно визначитись, де робота буде розміщена після завершення, щоб обрати матеріал. Варто продумати кожну деталь: техніку виконання, гладкість поверхні, відтінки тощо. Наступним кроком є підбір палітри та підготовка матеріалу. Далі виставляю картину за зразком.
В кожного митця свій почерк. Комусь подобаються рівні шматочки мозаїки, комусь навпаки. Я приглушую в собі перфекціоніста і намагаюсь використовувати неідеальні форми. Здається, що хаотичність набагато простіше виконати, але це помилкова думка. Створення кожного шматочка вимагає значних зусиль».

– Сучасна мозаїка на стільки ж витривала як і давня?

«В минулому для приклеювання камінців використовували гіпс та цемент, а зараз більшість митців користуються сучасними технологічними рішеннями. Тож сподіваюсь, що теперішня мозаїка зберігатиметься ще довше.
Ця справа не вимагає особливих інструментів. Основне мати спеціальний молоток загостреної форми, кілок та пінцет».

Зі слів митця, в Україні мистецтво мозаїки не достатньо розвинуте, тому навчитись цьому ремеслу можна не в багатьох місцях. Втім, на теренах України цей вид мистецтва з’явився досить давно. Візантійські майстри привезли техніку мозаїки для оздоблення Софіївського собору ще за часів Київської Русі. Обсяг роботи був на стільки великий, що на території монастиря було споруджено смальтоварню. Таким чином виготовляли штучний матеріал для мозаїки. До речі, досі це мистецтво широко розповсюджене в релігійних спорудах – церквах.

«Згодом це мистецтво відновили аж в радянський період. Чому саме мозаїку? Бо це оздоблення, яке зберігається сотні років. Безумовно, воно потребує чимало затраченого часу, але результат виправдовує себе. Я зустрічав 700-річні мозаїки зі смальти і 2000-літні із мармуру, які досі не втратили свій зовнішній вигляд».

– Який стиль переважає у Ваших роботах?

«Мені подобаються всі стилі: від класичної мозаїки (римської та візантійської) до сучасних яскравих технічних рішень. Тому працюю в багатьох техніках та з різноманітними матеріалами. Постійний пошук чогось нового мотивує займатись цією справою. Не цікаво виконувати одноманітні роботи».

“Сова”. Модерн

Візантійська техніка

– Що Вас надихає у створенні мозаїки?

«Мене надихають зроблені мною роботи. Ще дуже подобаються завершальні дії, коли виникає ейфорія від того, що картина майже зроблена. Перед наступною ідеєю я декілька хвилин милуюсь попередньою роботою, щоб наповнитись натхненням.
Бувають випадки, коли зроблено немалу частину роботи, а мені перестає подобатись виконання ідеї. В таких випадках я відкладаю картину на певний час, щоб обдумати якесь нове рішення, змінити техніку чи матеріал».

Мистецтво мозаїки – це прибуткова справа?

«Це може бути прибутково, якщо займатись безпосередньо замовленнями. Необхідно залучити менеджера, вести сторінки в соціальних мережах, зацікавлювати клієнтів. Я – інтроверт, мені важко займатись питаннями реклами, постійно спілкуватись з різноманітними людьми. Більше подобається втілювати свої ідеї в межах майстерні.
Звичайно, потрібні кошти на утримання майстерні, сім’ї, на різноманітні потреби. Коли мистецтво є й роботою, то буває по-різному. Втім, я впевнений, що по-справжньому щасливий той, хто займається улюбленою справою. Не розумію людей, які розділяють захоплення та основну роботу».

– Чи можна вважати, що мозаїка вже не така популярна, як раніше?

«Під час мого перебування в Італії, основними клієнтами були великі підприємства. Наприклад, ми робили підлоги з мозаїки в брендових магазинах. Вони можуть собі дозволити таке мистецтво. Беручи до уваги матеріальний стан більшості українців – зрозуміло, що дозволити собі мозаїку в інтер’єрі може далеко не кожен. На жаль, сьогодні це мистецтво для заможних людей. Я маю на увазі якісну мозаїку з хороших матеріалів. Тому немає великого попиту. Натомість аматорська мозаїка з дешевих матеріалів має популярність серед людей».

“Чекаю, щоб мій син подорослішав і сам взяв у руки інструменти…”

«Мені пощастило, що сім’я підтримує мене в роботі. Чекаю, щоб мій син подорослішав і взяв у руки інструменти, що б я вже не сам працював у майстерні. Ще я з радістю ділюся своїми знаннями з іншими. Радію, коли хтось приходить і палає бажанням вчитись».

– Чи є у планах оздобити мозаїкою наше місто?

«Дуже хочу, щоб місто наповнювалось мозаїками. Це сприятиме розвитку Івано-Франківська як туристичного міста, така собі перевага над іншими регіонами.
Місто Спілімберго, де я навчався, вважають містом мозаїки. На кожному кроці можна побачити вивіски з мозаїки, скульптури, оздоблені стіни тощо. Я б хотів, щоб Івано-Франківськ теж став таким містом. Необхідно просувати це мистецтво. Поки що для Івано-Франківська я створив портрет Наталії Кобринської, але в планах ще чимало.
Буду продовжувати працювати в напрямку популяризації цього мистецтва. Головне, щоб влада сприяла бажанню оздоблювати місто».

Христина Ткачук

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *