Популярність вінілових платівок в епоху діджиталізації або в чому унікальність такої музики

Понад 130 років любителі музики використовують платівки для прослуховування. З часом їх намагались замінити касетами, дисками, флешками, але цінність та популярність вінілових платівок не стала від цього меншою. Чому вініл в епоху діджиталізації залишається цікавим для багатьох? 

Про популярність та невмирущість вінілових платівок нам розповів поціновувач та знавець справжньої музики – Дмитро. Хлопець працює в студії продажу платівок “S2DIO”, але прихильність до вінілу називає захопленням. Зізнається, відчуття під час прослуховування платівок ні з чим не порівняти.

Дмитро, менеджер студії “S2DIO”

 

“Наш магазин “S2DIO” в Івано-Франківську працює вже третій рік. Щоправда, торік ми переїхали в нове приміщення. Багато людей досі цікавиться платівками та вінілом. Чи прибутковий це бізнес – важко сказати, але вініл досить популярний. Втім, я не сприймаю музику як роботу, це більше хобі. Така любов до платівок – щось особливе, це музика для насолоди.

У 2000-х роках вініл вийшов з широкого вжитку. Почалась ера цифрових носіїв і вініл став неактуальним. Прихильниками залишались тільки старше покоління поціновувачів, які продовжували колекціонувати платівки. А більшість людей перейшло на касети, пізніше диски й флешки. Втім, касети та диски вже вичерпали себе, а унікальність платівок залишається до нині. Музика з вінілової платівки та, наприклад, з флешки значно відрізняється. В першому випадку – це живий, аналоговий звук. Вінілова платівка – це  диск зі спіраллю різної глибини, а голка це надчутливий мікрофон, який зчитує коливання (тобто звук) і передає його через динаміки.

Різниця між колишніми платівками та сучасними все ж є. Колекціонери старшого покоління  аудіофіли надають перевагу первинним платівкам, вони не визнають сучасні записи колишніх хітів. Вважають, що знижується якість звуку та й загалом це неактуально. Втім, я вважаю, що новостворені платівки не поступаються раритетним. Це музика, яка пройшла ремастеринг, підлаштована під сучасні динаміки, в якій розширено частотний діапазон, тобто це музика кращої якості. Однак поціновувачі вінілу поділяються на дві групи: зрілі аудіофіли та молоде покоління. Власне те, що вініл досі “живий”, заслуга діджеїв, які належати до молодого покоління.
Ще однією перевагою вінілу є ліцензійне використання музики. Наприклад, всі діджеї, які використовують флешки (а сьогодні так робить більшість), займаються піратством. В Європі до цього ставляться досить уважно: перед виступом діджей узгоджує список синглів та платить за них. У випадку, коли використовується вінілова платівка, людина вже заплатила за цю музику.
Ціни платівок коливаються в залежності від стану, наповнення тощо. Середня ціна нової платівки – 600 грн. Звичайно, є ряд чинників, що впливають на стан вінілу. Це вологість, температура, пряме сонячне світло, періодичність використання, але потрібно дуже недбало ставитись до неї, щоб за короткий термін платівка стала непридатною.
Серед наших клієнтів є і старші люди, і молодь, і діджеї, і просто колекціонери. Наприклад, старше покоління надає перевагу платівкам групи “Queen”, “Led Zeppelin”, “Metallica” тощо. Молодь все ж купує сучасну музику: Adele, Lana Del Rey. Для привернення більшої уваги ми організовували “гаражний розпродаж” платівок щосуботи. Люди приходили, цікавились, обмінювали платівки. Також даємо змогу попрацювати з платівками, спробувати себе в діджеїнгу. Приємно спостерігати, що цим цікавляться і діти, і старше покоління.


На мою думку, платівки для того, щоб їх використовували. Колекціонування – це чудова справа, але колекція помирає тоді, коли помирає власник. До речі, в США був такий випадок, коли зрілий колекціонер був власником 1 млн платівок. Перед смертю він вирішив продати колекцію. Кожну платівку він віддав за 1 дол. Ціле життя він присвятив цій справі, а продав кожну тільки за 1 дол.
Я впевнений, що вініл матиме подальшу популярність. До речі, з кожним днем цікавість до вінілу тільки зростає.

 

А щодо моєї історії, то  захоплення вінілом почалось несподівано. Я почав цікавитись електронною музикою, і два роки тому вперше потрапив на вечірку, яку організовували в студії “S2DIO”. Вперше побачив та почув вінілову платівку, хоч думав, що це вже давно забуте минуле. А тут діджей працює з платівками й звучить досить сучасна молодіжна музика. Мене це дуже зацікавило, і вже зараз я безпосередньо працюю у сфері продажу платівок. Найближчим часом планую створити ютуб канал, де звучатиме оригінальна музика з платівок. Повірте, цей звук приносить окреме задоволення”.


 

Для когось вініл – це хобі, для інших – робота, а буває й сімейним захопленням. Роман з дружиною вже тривалий час колекціонує вінілові платівки. У власному асортименті є і класика, і сучасна музика, і цінні, рідкісні записи.

Роман та Юлія

Колекціонувати вініли я з майбутньою дружиною почав понад 10 років тому. Тоді ми дуже цікавилися альтернативною панк- і хардкормузикою, їздили на концерти іноземних і українських гуртів, робили їхні виступи у Франківську – в цій культурі вінілові записи були дуже популярними. Потрохи збирали платівки цікавих нам гуртів, як сувеніри. Вініли з-за кордону цікаві ще й тим, що відтискаються у різних кольорах, а не лише чорні, як це прийнято було в СРСР. Тому при виборі почали звертати увагу і на колір. Зараз у нас понад 120 вінілів, у дуже широкій кольоровій гаммі – від прозорих до оранджевих, зелених, фіолетових, синіх. Є навіть з малюнками на самій платівці.

 

Пізніше мода на вініли потрохи прийшла і до українських виконавців. У нас є колись не зашкварений Іван Дорн, “ONUKA”, два альбоми “ДахиБрахи”, “The Gitas”. Також мені цікаві старіші записи українських виконавців чи української музики. Наприклад, Назарія Яремчука, “Смерічки” чи збірники національної музики різних регіонів України. Є дуже рідкісний і цінний запис виступу Соломії Крушельницької. Також вдалося за безцінь купити платівку “Братів Гадюкіних” – а це реально класика! Тішуся, що є два вініли з казками українською – їх дуже любить слухати наш син. Є вініли з класикою – Шопен, Вівальді, Моцарт, Бетховен. Чи сучасні: Beyoncе, Lana Del Rey, Madonna, “Imagine Dragons”, збірники саундтреків до фільмів. Багато записів реп-виконавців, цю музику теж люблю.
Кожен вініл має свою історію потраплання до нас, цікаві спогади, пов’язані з часом чи місцем його придбання (у Франківську цікаві записи не купити). Тому отримуємо задоволення не лише від прослуховування безпосередньо музики, а й від спогадів. Є щось особливе і в музиці з програвача. Відчуваєш близькість з виконавцем, ніби маєш його автограф чи спільне фото – бо тиражі вінілів набагато менші, ніж диски чи касети, а тим паче ніж електронні записи. Це теплі відчуття. Тому такий вид колекціонування має довге майбутнє, я думаю. Тим паче, що є величезний вибір сучасних, нових програвачів. Колись я дуже довго шукав програвачі з 80-90-их на п’яних базарах, в приватних оголошеннях в Інтернеті. Знайшов навіть реставратора, і купив у нього здоровенний ламповий білоруський програвач з 1965 року. Його звук – не зрівняється з ніякими гаджетами. Щоправда, старі голки травматичніші до вінілів. Тому ми частіше слухаємо на ньому радіо. Також є сучасний, компактний, як невеликий портфель, з блютузом. У нього гарна голка, але звук вже не дуже. Тому десь в майбутньому треба запланувати покупку “золотої середини”.

Загалом, вініл – то хронічне хобі з своїми загостреннями – можу за раз купити 9 записів, і потім рік не оновлювати колекцію. До речі, ще й не дуже дешеве. Можна на п’яному базарі купити щось за 10 гривень, а були й покупки нових записів за 1000 грн”.

 

Христина Ткачук
ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *