Українська хіп-хоп співачка Rionna, яка нещодавно презентувала дебютну роботу «Бомбей», поділилася розповідями про Балі та натякнула своїм слухачам, що незабаром відбудеться прем’єра наступної пісні під назвою «Бай-бай».
Говоримо зі співачкою про початок музичної кар’єри, життя українця на Балі, перспективи, які острів дає для закордонного артиста, а також про нову пісню.
– Зараз ти на острові Балі. Розкажи про свій переїзд.
– На острові я не вперше. Перший раз я знайомилась з островом, вдруге вдалось тут пожити 2 місяці. І от приїхавши втретє, вирішила залишитись тут. Чому Балі? Це різноманітний острів, де є все: океан, джунглі, гори… Тут творча атмосфера. Хтось говорить, що йому складно працювати на острові, хочеться тільки розслаблятись. А мені навпаки, тут я відчуваю себе продуктивною, енергійною.
Балі для мене – це місце сили. Саме в Індонезії 3 місяці тому я вирішила будувати кар‘єру співачки й придумала першу пісню. Навколо стільки краси, яка не може не надихати: океан, люди, джунглі… Трапляються і різні пригоди.
Історія не настільки смішна, як могла бути, але все-таки розкажу. Коли ми ходили у парк з мавпами, одна мавпочка вкусила мене. Я дізналася, що мавпам не можна дивитись в очі, бо вони думають, що ти даєш їм виклик і нападають на тебе. Все звісно обійшлось добре, вона не сильно мене вкусила, але з того моменту я їх оминаю. Також я зрозуміла, що варто ховати окуляри та інші речі, бо вони їх крадуть – це дуже кумедно.
На острові я відчуваю прилив енергії.
– Як тобі місцеві жителі: яка їхня реакція на війну в Україні? Чи, можливо, тобі щастило зустріти й самих українців?
– Місцеві жителі – дуже привітні та позитивні люди, що постійно зустрічають з усмішкою. Вони надзвичайно спокійні. На Балі взагалі не заведено проявляти будь-яку агресію. Балійці люблять спокій і просто кайфують від життя.
Українців зустрічала і навіть з багатьма познайомилась. Тут я працюю фотографом, тож саме так і зустрічаю наших людей. Також існує чат в Telegram, де українці об‘єднались і організовують зустрічі й знайомства. Я ще не ходила на такі заходи, але думаю згодом відвідаю.
На ситуацію в нашій країні місцеві реагують зі співчуттям. Часто можуть пожалітись на росіян. Балійці називають їх «crazy people» (божевільні люди) і розказують, що вони люблять «наводити суєту».
– Твоя музична кар’єра розпочалась нещодавно із презентацією дебютного треку “Бомбей”. Як загалом музика з’явилась у твоєму житті?
– Музикою я займаюсь все життя, але на аматорському рівні. Раніше теж записувала пісні в Україні для особистого задоволення. Мені це просто подобалось. Зараз я змінила свою позицію. Хочу ділитись з усіма своєю творчістю, розвиватись в музичній сфері.
– Які труднощі можуть виникнути під час переїзду на острів?
– Переїзд дався не легко, оскільки в мене є ще маленький хвостик – песик. Лишати його в Україні я не хотіла. Після переїзду Лакі була вимушена сидіти на карантині 7 днів, в спеціально відведеному місці.
Я взагалі людина, яка важко звикає до чогось нового. Все ж цей період адаптації для мене дуже довгий. Складність в тому, що це нова країна, нові правила, немає друзів. Сумуєш за родиною, за друзями, які в Україні. І до нових знайомств я відкриваюсь тяжко, якщо це не стосується роботи.
З рекомендацій: варто запастися ліками, бо з медициною на острові важко. Наприклад, в перші дні у мене була жахлива акліматизація, я дуже погано себе почувала. Мені було б корисно взяти з собою пігулки з України, бо на Балі буває, що нереально знайти ліки.
– Ти плануєш надалі записувати пісні на острові? Чи все ж чекатимеш повернення в Україну?
– Так, планую. Я продовжую займатись музикою. Зараз працюю над новою, уже третьою піснею.
– Про що буде твоя нова пісня?
– Реліз плануємо вже на кінець травня. Поки що намагаємось не розповідати усі деталі нового треку, але скажу, що це буде запальна, танцювальна пісня.
– Чим відрізняється твоє життя в Україні й на острові Балі?
– Насамперед – ранні підйоми. Тут я з легкістю прокидаюсь о 8:00 без будильника. В Україні куди складніше було це робити.
Тут ми відкриваємо нові місця для себе, працюємо. Ну і куштуємо нові фрукти, які досі не їли.
На острові ніхто не турбується тим, що одягнути. Головне – комфорт. Легкий одяг, в якому зручно подорожувати по острову, і максимально легке взуття – ось, що тут носять.
– Балі – комфортне місце для артиста?
– Красива картинка тут для артиста забезпечена. Зйомки кліпів можна організовувати на будь-яких локаціях. Є змога виступати на концертах. Тут дуже багато студій звукозапису, можна записувати треки просто на острові.
– Виділи твої «топ 5» улюблених місць на цьому острові.
– Спершу я б хотіла згадати про Убуд. Це джунглі, в яких ти прокидаєшся і засинаєш під шум лісу.
Друге місце, яке я б хотіла назвати, – сусідній острів Нуса Пеніда. На цьому острові відкриваються шалені краєвиди. Можна спускатись на безлюдні пляжі з білосніжним піском, хоча це не просто та займає чимало часу, але це того вартує.
Третє місце – Улувату. Можна знайти місця зовсім без людей та практично над обривом влаштувати собі пікнік на заході сонця. Це надзвичайно красиво.
Четверте – це швидше не місце, а вид діяльності: серфінг. Загалом, я боюсь води. Але бути на Балі й не спробувати серфінг – неможливо. Тому я спробувала і в мене навіть вийшло. Займалась цим до моменту, поки не попала під шторм: спіймала нереально великі хвилі, розгубилась і відчула несамовиту паніку. Зараз я надаю перевагу спостереженню за іншими серферами.
П‘яте місце – кафетерії та ресторани на Балі. У них особлива енергетика, атмосфера. Таких колоритних та екзотичних місць харчування є безліч і всі вони по-своєму унікальні!
– Чого українського тобі не вистачає на острові?
– Відверто кажучи, азійська кухня мене не приваблює. Я – фанатка домашньої української кухні, тому готую сама, або відвідую кафе з українською кухнею.
– Чи є якісь місця в Україні, про які ти згадуєш навіть на Балі?
– Обожнюю Карпати! Дуже сумую за цим місцем. До війни, ми кожен Новий рік, святкували саме там. Наша рідна Україна має дуже багато дивовижних місць.
– Окрім музики ти займаєшся ще фотосесіями. Як до цього прийшла?
– Сім років я працювала у сфері краси. У мене була своя невеличка студія, де я творила: робила мейкапи та брови, проводила курси для дівчат, робила фото на телефон. Але в один момент постав вибір: або я відкриваю великий салон, або я закриваю студію і починаю займатись зйомками. Фотографувати я любила завжди, мене тягнуло в цю сферу. Тому я прийняла рішення повністю віддати себе цій справі. Зрештою, я закрила студію і почала успішно працювати фотографом.
– Ти розповідала своїм підписникам, що на Балі в тебе трапився інцидент пов’язаний з фото. Розкажи про це.
– Професія фотографа на Балі, як би це дивно не звучало, не розповсюджена. А все через те, що вони не дають змоги легалізувати цю діяльність. Через яку причину, до кінця не зрозуміло, але я гадаю, що це через те, що острів переповнений іноземцями, які відкривають тут власний бізнес, і таким чином забирають роботу у балійців. Тому вони ускладнюють все в цьому плані. Я працювала тут фотографом, без документів до того моменту, поки мене не помітили на просторах соцмереж і не доповіли про мене в еміграційну службу. Але я ж і не була проти працювати легально, просто не було до кінця інформації, як це зробити. Перед тим, як їхати сюди, ми збирали інформацію про документи. Але виявилось що нема професії фотографа. Ми приїхали на Балі, і далі розв’язували це питання з документами, але паралельно я вже займалась зйомками. До моменту, поки мене не помітили, я все зупинила поки було не пізно. Зараз продовжуємо вирішувати це питання.
Христина Ткачук
Залишити відповідь