Музичний герой революції, яка зазнала поразки, залишився з численними проблемами та єдиним сховком, звідки можна вести нічний етер. Цей чоловік залишається сам на сам зі своїми думками, які чує весь світ через призму радіохвилі. Хто він? Чому ніч 13 грудня є особливою для нього? Що чекає на героя?
Ці запитання однозначно з’являються у читача, який бере до рук роман Юрія Андруховича “Радіо Ніч”. Автор не тільки описав гострий сюжет, а й додав краплинки власного ставлення та вланого досвіду. Про новий роман Юрія Андруховича читайте далі.
– Пригадаймо, коли відбулась презентація нового роману “Радіо Ніч”?
– Офіційна прем’єра відбулась 13 грудня, але у книготорговельній мережі роман з’явився десь 18-19 грудня. Тож йому вже місяць. Книгу я написав відносно швидко – за два роки. Перший рік я обдумував, шукав ходи, а другий – писав роман. Я зробив висновок: щодовше обдумуєш, тим швидше пишеш.
– Презентація відбулась 13 грудня, і в романі події теж прив’язані до цієї дати. Чому так?
– По-перше, ми всі знаємо особливості наших сезонів, і середина грудня – період найдовших ночей. Ніч є ключовою субстанцією цього роману. Все ж не та найдовша, що настає 21 грудня, а та, що тижнем швидше. В мене є специфічне ставлення до числа 13. Це пов’язано не тільки із моєю біографією, а й загалом воно мені подобається. Герой, який розпочинає свій нічний етер, шукає цілий ряд ознак часу, в якому перебуває він та слухачі. Оскільки його історія досить драматична, а іноді жорстока й сумна, він наголошує, що 13 грудня – поганий день тижня та найдовші ночі року. А ще – ідеальна ситуація для його спілкування зі слухачами.
– Герой, про якого Ви згадали – Йосип Ротський. Розкажіть про нього.
– Він – клавішник, має багаторічну історію виступів в команді, яка встигла багато раз змінити свій склад та концепцію. Це дуже особливий герой, завжди конфліктував з учасниками гурту і врешті, колектив розпався. Досить типова ситуація. Клавішник у рок-гурті – дуже особливий. Врешті, він почав практикувати сольні виступи.
– В книзі згадується революція. Чи надихнулись ви нашою крайньою революцією в написанні роману?
– Звичайно, але я її не прив’язував до нашої революції, щоб мій герой міг стати утікачем-емігрантом. Бо наша революція все ж перемогла і герою не потрібно було б втікати. Тут мені потрібна була ситуація, де з революцією жорстоко розправляється чинна система та режим. А країна героя переходить в категорію держав без майбутнього, з яких можна тільки втекти. Як показав минулий рік, ця ситуація більше схожа до білоруської. Я не писав документальну чи автобіографічну історію про Майдан і моє ставлення, але багато із моїх відчуттів увійшло до роману. Так, наша революція надихала, але це не зовсім вона.
– Що для вас радіо? Ви ж раніше працювали на одній із місцевих радіохвиль.
– Я був вільним автором, вів свою авторську програму. В перші місяці створення радіо “Вежа”, я тут працював. Насправді моя прив’язаність до радіо набагато триваліша. Вона починається ще у підліткові роки. Мене завжди вабила наша домашня радіола – “Комета” початку 60-х років. На ній можна було ще крутити платівки, але мене захоплювали вечірні години, коли я міг сидячи перед радіолою перемикати діапазони в пошуках радіостанцій. Я уявляв, що слухаю когось, хто звертається до мене сидячи в Лондоні чи Вашингтоні.
Зовсім окремою історією були недільні випуски радіо “Вільна Європа”, де щонеділі ведучий ставив найновіші пісні рокових виконавців. Це були своєрідні концерти на замовлення. В 1992 році я потрапив в будівлю радіо “Вільна Європа”, де дуже хотів познайомитись з улюбленим ведучим. Але я дізнався, що його вже немає серед живих. Його розірвало вибухівкою просто на робочому місці. Це було зроблено румунською спецслужбою.
– Зараз продовжуєте слухати радіо?
– Так, з 2006 року я регулярно слухаю радіо “Paradise”. Це приватна радіостанція, яку я всім рекомендую. Вона надзвичайно близька мені по тематиці та музичному оформленні: альтернативний рок, класичний рок, іноді класичний джаз або класична музика. Для мене це радіостанція номер один. Не так давно я відкрив для себе українське радіо.
– Книга “Радіо Ніч” має ще й музичне оформлення. Однією з пісень є “Колискова” переспів на FAMILIA PERKALABA. Що ця пісня ілюструє у романі?
– Я пригадую той момент, коли PERKALABA, а точніше всім відомий Олег Іванович Гнатів, замислив видання триб’юту з їхніми піснями і попросив мене та Karbido вибрати якусь їхню композицію. Мені здалось, що “Колискова” за своїм характером, ідеально підходить до наших музичних вподобань. У 2013 році ми здійснили запис пісні. Я не буду казати, що наша версія краща за оригінал, але вона й не гірша. Це інший підхід, зокрема там є дивовижне соло на саксофонах.
– Книга має QR-код із посиланням на музичне оформлення книги. Як складався цей плей-лист? Чому важливо не тільки прочитати книгу, а й послухати композиції?
– У романі є загалом дві лінії викладу: перша – монологи радіоведучого в його етері, а інша – історія життя цього героя, описана його біографом. Його радійні монологи, в яких він розмовляє зі слухачами з цілого світу, завершуються музичною композицією. Це пісні чи інструментальні композиції, в яких уважний читач обов’язково знайде певний зв’язок зі словами Ротського. Та й герой сам добирає музику за цим принципом. Читачі, які у відповідний момент ставлять вказану музику – чинять правильно. На задній обкладинці є QR-код, який відкриває плей-лист Ротського. Ці пісні вималюють звукову картину тієї ночі.
– До речі, а Ви зв’язувались з авторами пісень?
– Так, це все під контролем. Той факт, що це міститься в YouTube, означає, що враховано всі деталі. В Україні є їхнє представництво, яке дуже серйозно до цього поставилось. Сказали, що в них раніше такого не було, і вони з радістю пішли на зустріч. За всі питання, пов’язані з авторським правом, відповідають представники YouTube. А я можу сказати, що вже за місяць цей плей-лист прослухало понад 5 тис. людей. Мені подобається така динаміка.
– Раніше Ви згадували, що не проти вести свою нічну авторську програму. На скільки це серйозно?
– Поки в мене є літературні плани. Я вже “намацав” наступну свою книгу. Водночас, навряд чи я буду чекати моменту, коли перестану бути письменником і вирішу відкривати радіостанцію. Так, я постараюсь це якось поєднати. В будь-якому випадку, багато залежить від подальшої долі роману “Радіо Ніч”.
Радіопрограма “Ініціатива”
Залишити відповідь