Священник Андрій Заліський: “Бог – той, хто хоче спілкуватись. Важливо, щоб ми мали бажання почути Його”

В час війни, коли щодня бачимо досі непізнані жахіття, зневіра може заполонити серце кожного з нас. Навіть в практикуючого християнина може виникнути питання: “Де Бог? Чому він не зупинить війну?”

На ці питання спробував відповісти священник Парафії Вознесіння Господнього УГКЦ Андрій Заліський. Також отець Андрій розповів, як молитвою ми можемо допомогти воїнам і всім, хто зараз обороняє нашу країну.

– Кожен допомагає військовим у силу своїх можливостей. Молитовний фронт теж дуже важливий. Що ж таке молитва?

Часто говорю людям, що в цей критичний час дуже важливо всім долучатись до боротьби. Кожен може у свій спосіб долучитись: воювати зі зброєю, волонтерити, приймати переселенців, а ще будь-хто може долучитись до духовної боротьби. Це дуже важлива і потрібна ланка. Варто молитись за військових, за волонтерів, за біженців, за тих, хто залишився під обстрілами й до кого не може дійти допомога, а молитва обов’язково дійде, бо вона не має кордонів. Треба розуміти, що молитва зараз дуже необхідна для нас і всіх інших. Варто усвідомити й те, як вона допомагає. Недостатньо просто вивчити на пам’ять “Отче наш” чи “Богородице Діво”. Молитва – це дещо глибше і важливіше. Багато людей, які вважають себе вірянами, ставляться до молитви дуже формально – ніби відбути певний ритуал. Церква навчає, що правдива молитва – це спілкування з Богом, наша зустріч з Ним. В молитві не так важливо які ти слова говориш, а головне – як ти це робиш, чи з відкритим серцем приступаєш до цієї молитви. Якщо ми говоримо, що молитва – спілкування з Богом, то щоб була це добра розмова, вона не має бути монологом. Хіба буде правильною розмова, коли одна людина говорить без перестанку? Ми не маємо підходити до молитви з метою висловити свої турботи. В молитві маємо відкриватись до відповіді Бога.

 

– Ми маємо серцем відчути цю відповідь?

Скажу зі своєї практики: Бог нам завжди відповідає. Втім, Він відповідає дуже по-різному. Можемо отримати відповідь одразу після молитви – до нас прийде добра думка і ми зрозуміємо, що саме це хотіли почути. Також можемо знайти відповідь у тексті якоїсь книги. Відповідь може прийти й зі сторони. Наприклад, ви зустрінете людину, яка підкаже. Дуже важливо зрозуміти, що в цей момент Бог діє. Бог – той, хто хоче спілкуватись. Він готовий ділитись з нами своєю мудрістю. Важливо, щоб ми мали бажання почути Його. Якщо ми формально помолились і пішли далі, то ця молитва дасть мало користі нам і мало радості Богу. Щира молитва обов’язково буде почута.

 

– Чи правильно вважати, що краще своїми словами поговорити з Богом, аніж промовляти молитви, а думати про буденні справи?

Я часто кажу, що коли ви відчуваєте, що ваші думки зараз не з Богом, то краще станьте десь перед іконою і скажіть: “Боже я дуже переживаю за ці події, мені болить, я прошу Тебе допомагай нам”. Це буде щира молитва, бо вона тими словами, які є в голові й серці людини. Цю практичну річ ми маємо розуміти, відходячи від формального стереотипу. Молитва – це не ритуал, який маємо звершити, а щире спілкування. Ще дуже важливо, коли ми відкриваємо своє серце для Бога.

 Коли ми справді відкриті до Нього, то Бог не просто стоїть і слухає, а в той же час допомагає. Він входить в життя кожного з нас і через наші дії також творить.

 

– Яку силу має молитва? Якщо всі почнуть молитись, то Бог нас швидше почує?

Ми говоримо, що молитва є особливо сильною під час того, як ми молимось разом. Основу цього ми бачимо в самій Біблії. Бог каже нам: “Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них”. Беззаперечно, велика цінність – наша особиста молитва. Втім, Бог закликає нас єднатись разом, бо це створення спільноти, а церква, яку заснував Господь, – це спільнота людей, які з любові до Бога вміють любити одне одного. Коли ми подивимось на досвід перших християн, то побачимо чим саме вони вражали інших. В них була не тільки потужна молитва, яка часом творила дива. Вони ще й вміли любити одне одного, а погани дивувались з цього. В цьому і є сила спільної молитви. Чому церква заохочує нас приходити в неділю на спільну молитву? Літургія – найпотужніша молитва. До того ж ти відчуваєш, що перебуваєш у спільноті, що ти і є церквою. Так само зараз нам важливо відчувати, що кожен з нас є державою, що кожен має брати участь в сьогоднішніх подіях. Мені пригадується одна притча. Батько помирав і покликав 12 своїх синів. Сказав їм принести по 2 прутики. Потім батько сказав взяти по одній гілочці й переламати її. Всі виконали вказівку. Далі батько сказав взяти по другому прутику, скласти  їх в оберемок і теж переламати його. Сини спробували, але переламати не змогли. Батько сказав, що ось так і в житті. Коли кожен буде окремо, то дуже легко зламати людину, але коли всі будуть триматись разом, то це зробити не так просто. Ми ж навіть співаємо, що в єдності сила народу. Нашій нації дуже потрібна ця єдність.

 

– Зараз виникають ще й непорозуміння між вимушено переміщеними особами й нашими містянами в питанні культури, мови.

Так. Війна, яка зараз триває на українських землях, показала багато речей, над якими нам треба ще працювати. Ми маємо побороти зло, але не тільки те, яке бачимо в російських окупантах, а й те, яке живе у власних серцях. Зло байдужості, зло ліні й так далі. Зараз гарна нагода це все побачити, зрозуміти й працювати над собою. Церква зараз закликає людей проявляти свою християнську позицію. Захід України завжди вважався духовною частиною країни. Тож зараз маємо такий ніби екзамен, щоб показати в чому саме є наша духовність.

 

– На скільки між собою пов’язані піст і намір?

Про потребу постити, щоб побороти зло – бачимо у Святому Письмі. Ісус пояснював, що піст є досить важливим. Маємо розуміти, що питання посту часто теж в людині не до кінця сформоване. Піст – це не просто відмова від певної їжі, а найперше – відмова від зла. Зараз церква закликає до молитви й посту для порятунку нашої країни. Постити, щоб скинути декілька кілограмів – це не правильний намір. Відмовитись від деяких продуктів з любові до держави – добре, але ще краще, коли відмовившись, наприклад, від солодкого, гроші передати на допомогу іншим. Саме це є правдивим постом.

Піст – це все ж певне обмеження. На мою думку, цьогоріч маємо відмовитись від комфорту. Зараз приймати когось у свій дім, ділитись їжею – це відмовитись від комфорту. В цьому і буде суть нашого посту. Завдання посту полягає не тільки в тому, щоб обмежити в їжі, але змусити людину критично глянути на себе, побачити свої недоліки й попрацювати над ними. Чому в практиці маємо великодню сповідь? Бо це теж суть всього посту. Людина бачить свої залежності, готова працювати над собою і приступає до покаяння, відрікається від зла. Тоді настає момент оновлення. Як священник ще скажу, що в час війни, постом буде, якщо людина вирішить бути невибагливою.

 

– Варто просити прощення під час сповіді за ненависть до російського агресора?

Звичайно ми маємо говорити про це, бо ненависть переповнює нас всіх. Зараз багато чуємо, що не варто пробачати, що ненависть до ворога буде жити з нами до кінця життя. Так, ми зараз маємо на це право, але цим ми дозволяємо впливати на нас. Прощення – не означає забуття. Це не удати, що нічого не сталось. Роман Шухевич свого часу казав, що вони воюють не через ненависть до ворога, а з великої любові до тих, хто позаду. Думаю, це істина сьогоднішньої боротьби. Ненависть зараз нам не на руку, не можна, щоб вона нас з’їдала. Ми маємо стати нацією, яка з любові один до одного йде до кінця, хоча й через увесь цей біль.

 

– Дехто зараз каже, якби Бог існував, то в Бучі та Ірпені не трапилося б всіх тих жахіть.

Скажу, що з такими питаннями до мене теж звертались. Люди питають, чому Бог це допустив? Я кажу, що Він був у тих містах і “помирав” разом із нашими українцями, Він страждав, не був осторонь. То чому все ж це сталось? Бог дав людині свободу вибору. Ми можемо самі вирішувати чи жити з Богом, чи без Нього. Він не може силоміць зламати волю людини. Коли ми кажемо, що не потребуємо Бога, то зло всередині людини починає зростати, втрачається все божественне. І ось ми бачимо, що з цього всього виходить.

Думаю, Бог зараз плаче, бо бачить дії людей. В Біблії теж описуються такі події, які відбуваються зараз в нас. Всі думають, що це покарання, але ні. Там описується те, до чого дійде людина, яка захоче стати Богом. Та людина доведе цей прекрасний світ до небачених трагедій. Коли людина каже, що не потребує Бога, тоді починаються такі сумні події.

Заохочую всіх до святої літургії та до особистих молитов. Єднайтеся в молитві за наших захисників. Не тільки зранку і ввечері, а в будь-який час ви можете цим допомогти воїнам і не тільки. Нещодавно мені розповідала свою історію жінка, яка виїхала з Маріуполя. Вона деякий час знаходилась під обстрілами й вже не була впевнена, що залишиться живою. Втім, їй вдалось залишитись неушкодженою і переїхати в безпечне місто. Жінка переконана, що їй допомогла саме сила молитви. Повірте, коли ми молимось за тих людей, ми робимо надзвичайно важливу справу. Тож не лінуйтесь. Молитва – це ще й фільтр, який не пропускає зло у наші серця.

 

Христина Ткачук

Олена Коновалова

ПОДІЛИТИСЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *