Україна в серці, в думках і на тілі… Патріотичні татуювання знову стали найбажанішими малюнками для українців. Все частіше можна побачити людей із татуюванням у вигляді тризуба, синьо-жовтого прапора, колоска пшениці чи карти України. Чому патріотичні татуювання – не для всіх? Що варто знати тим, хто вперше звертається до тату-майстра? Чому татуювальники можуть відмовитись наносити малюнок на тілі клієнта?
У радіошоу “Зроблено в Україні” ми поспілкувались із франківським тату-майстром Михайлом Головатим.
– З чого почалась твоя любов до татуювань?
– Одного разу під час дощу я забіг до книжкового магазину і натрапив на книгу про татуювання. Я на той час вже непогано малював. Мій друг сказав, чому б мені цим не зайнятись.
– Професійний татуювальник обов’язково має бути художником?
– Ні. Близько 70-80% майстрів не є художниками. Це люди, які навчились створювати татуювання. Мій викладач в університеті казав, що в цій справі 1% – таланту, а 99% – роботи над собою.
– Пам’ятаєш перше зроблене тату? Що це було?
– Мій товариш погодився, щоб я зробив йому татуювання. Тоді я ще вчився на базі салону краси й це було дуже круто. Я зобразив скорпіона на нозі друга. В мене дуже трусились руки, я хвилювався, але все пройшло добре. Товариш довго тішився тим татуюванням.
– Як люди зазвичай обирають майстра?
– Особисто для мене, як для клієнта, важливо відчувати психологічне єднання із майстром. Найперше я б шукав людину, яка професійно робить татуювання, мені має подобатись стиль цього майстра. Психологічний фактор теж є важливим. Ми завжди йдемо до того майстра, який нам симпатизує. Ми ніби даємо йому кредит довіри, а він – нам і тоді все вдається.
Звичайно, в клієнтів часто присутнє хвилювання і тому вони вагаються варто робити собі татуювання чи ні. Мені важливо, щоб було комфортно працювати й тому іноді доводиться казати, що вони прийшли не за тією адресою.
– Чи доводилось тобі залишати татуювання не доробивши його?
– Я вже точно не пригадаю. Але скажу, що були малюнки, які б я зараз виконав трішки інакше. Можливо, коли це заняття ще було як хобі, то могло бути таке, що політ фантазії закінчувався на чомусь і ми не продовжували працювати над татуюванням.
– Ти в цій справі ще з 2006 року. Яке тату чи випадок тобі найбільше запам’ятався?
– Скажу відверто, кожен клієнт – унікальний. В кожного свій характер, своє бачення. Клієнт щось вчиться від мене, а я від нього. Це робота, яка щодня чимось тебе збагачує. Найкрутіше, що може бути – працювати з людьми. Звичайно, це важко, але дуже цінно. Мабуть, кожен татуювальник – трішки психолог.
– В тебе теж є татуювання. Чи має воно якийсь прихований сенс?
– Я коли почав професійно займатись татуюваннями, то на одному тату-фестивалі натрапив на майстра, який казав, що усі татуювання можна розділити на види: кримінальні та армійські не обов’язково мають бути художніми, а більше інформативними, а художні мають бути в першу чергу красивими. Моє татуювання – художнє. В ньому поєднано суміш етнічного. Малюнок на моїй руці має коріння десь з Нової Зеландії.
– Чи збільшилось запитів на патріотичні татуювання?
– Від початку війни досить багато людей приходили робити саме такі татуювання. Втім, були місяці, коли вони ставали надто популярними. Наприклад, у 2014 році і цьогоріч починаючи з лютого місяця. Навіть тоді, у 2014 році було трішки більше охочих зробити патріотичне тату, аніж зараз. До того часу справді дуже мало людей таке робили.
До патріотичних татуювань треба ставитись дуже відповідально. Це не ті малюнки, які можуть носити усі.
– Які патріотичні татуювання зараз найчастіше роблять?
– У 2014 році популярними були татуювання із козаками, калиною, вишивкою, а зараз – прапор. Були випадки, коли ми з клієнтом комбінували щось патріотичне й особисте. Коли клієнт тобі довіряє і погоджується на фантазію майстра, тоді дуже комфортно працювати.
Також почастішали татуювання із нескладними елементами.
– Скільки часу потрібно, щоб набити, наприклад, тризуб?
– В середньому на таку роботу я витрачаю 2,5 години. Це я про татуювання десь на 15 сантиметрів і середньої деталізації.
– Що ти б порадив для тих, хто вперше хоче нанести собі татуювання?
– Є така ніби “формула”, яку часто майстри виставляють для своїх клієнтів. В ній йдеться про те, що майстру потрібно від клієнта: чітко знати місце майбутнього татуювання, розмір і приблизне зображення. Коли людина приходить і не знає що хоче – це складно для майстра. Час – це гроші. Клієнт має прийти із чітким формулюванням свого бажання. Ще дуже важливо довіритись майстру.
– Чи були татуювання від яких ти відмовлявся?
– Були. Це було через мої ідеологічні погляди. Був випадок, коли клієнт хотів татуювання про війну, але воно суперечило національній ідеї. Я відмовляюсь таке робити.
– На які незвичні частини тіла тобі доводилось наносити тату?
– Інтимні частини тіла – це не незвичні (сміється). Так, я роблю татуювання на різних частинах тіла. Наприклад, там, де є вигини, це робити складніше і від цього залежить якість роботи.
– Яка частина тіла найбільш підходить для нанесення татуювань?
– Майже всі плоскі поверхні тіла. Добре підходить передпліччя, плечі, стегна, спина. Часто кажуть, що шия – небезпечне місце для татуювань. Але ні, бо швидкість і глибина голки не спричиняє жодних проблем.
– З чим можна порівняти відчуття під час нанесення татуювання?
– Кожен відчуває різний біль. Це дуже особисте, навіть на психологічному рівні. Я можу це порівняти із бігом. Фізично людина може пробігти декілька кілометрів, але психологічно вона може щохвилини говорити про втому і зупинятись. Якщо говорити про відчуття, то клієнт відчуває навіть не біль, а печіння. Хто каже, що це ніби дуже багато комарів кусають одночасно. Якби це було дуже боляче, то ніхто б це не робив.
– Як можна позбутись татуювання?
– Будь-яке татуювання можна перекрити, але питання в тому, якої воно насиченості. Якщо воно дуже чорне, то тільки таким же кольором його можна перекрити. Можна ще звести за допомогою лазера.
– Чи траплялась тобі в Івано-Франківську людина, в якої більшість тіла в татуюваннях?
– Так, здається його звати Олексій. Я теж наносив йому одне із татуювань. На його тілі можна побачити татуювання, які несуть глибокий сенс і досить таки абсурдні малюнки.
– Можна сказати, що татуювання – це прояв власної індивідуальності?
– Так. Це справді можна так назвати.
Залишити відповідь