Аудиторії Івано-Франківських університетів переповнені студентами-іноземцями. Хлопці та дівчата з різних країн приїжджають до нашого міста за освітою. Та чи вдається іноземцям почувати себе тут, як вдома та яке відношення франківців до закордонних гостей. Про це та багато іншого ми вивідали у хлопця з далекого Мозамбіку.
Траоре Сорі 20 років. До Івано-Франківська він приїхав п’ять років тому, щоб здобувати тут освіту. Траоре розповів кореспондентам «Вежі», що надихнуло його приїхати сюди, також поділився відмінностями менталітетів та труднощами, які спіткали його у спробах знайти спільну мову з українцями.
– Траоре, який ВНЗ ви обрали у Івано-Франківську?
– Я навчаюся в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу на факультеті нафтогазової інженерії.
– Чому ви обрали саме Івано-Франківськ?
– Мої друзі закінчили тут університет і розповіли мені про нього та це місто. Я захопився їхньою розповіддю про Івано-Франківськ та про вищий навчальний заклад, тому і вирішив приїхати. Можу сказати, що жодного разу не пошкодував про свій вибір. Надзвичайно гарне місто з неймовірною архітектурою, а ще воно дуже “зелене».
– До Івано-Франківська ви приїхали самі, чи у компанії друзів?
– Мої друзі також тоді міркували куди поступати, тому я поділився з ними своїм вибором. Моя розповідь їх підштовхнула поїхати зі мною. Тут я познайомився із цікавими українцями та іноземцями, з якими я навчаюся та відпочиваю.
– Чи були у вас проблеми при переїзді в Україну?
– Серйозних проблем не виникало. Спочатку були труднощі у спілкуванні, оскільки я погано розумів українську. Проте, ця проблема вирішувалася одразу на місці завдяки людям, котрі знають англійську та готові прийти на допомогу. Знайти житло та приїхати в Україну було не складно.
– Чи важко спілкуватися з українцями?
– Так, навіть дуже важко. Ми часто не знаходимо спільної мови, через відмінності у менталітеті. Проте, я розумію, що в цій країні я гість, тож намагаюсь не виділятись і не створювати ситуацій, які могли б призвести до конфлікту.
– Чи бували у вас конфлікти з українцями?
– Я намагаюсь уникати проблем, але було і таке. Причиною стала поведінка українців у алкогольному сп’янінні, які були недоброзичливо налаштовані до мене. Проте, я намагаюсь не звертати на це увагу, адже трапляються різні люди, а також алкоголь погано впливає на кожного. Тому я не осуджую їх.
– Як ви ставитесь до сучасної ситуації на Сході України?
– Негативно. Дуже неправильно те, що воюють два раніше дружні народи. Оскільки я проживаю в Україні, тому і підтримую український народ. Проте я далекий від політики, тому і не можу сказати хто винен, а хто ні. Я лише хочу, щоб припинили помирати мирні люди по обидві сторони фронтової лінії.
– Чи подобається вам українська кухня?
– Так, дуже подобається. Люблю український борщ, вареники та деруни. Часто готую в Івано-Франківську свої національні страви для друзів-українців. Вони від них у захваті.
– За чим найбільше сумуєте?
– За батьком. Мені його дуже не вистачає тут. Стараюся частіше до нього телефонувати, проте інколи не виходить. Та й таке спілкування ніколи не замінить «живої» розмови.
Діана ГОРЯЧЕВА
Валентина СТРОГА
ПОДІЛИТИСЬ
Залишити відповідь