Учасник кулінарного шоу Микола Мигаль про участь в проєкті та власні амбіції

Чи можна собі уявити, як зі звичайного кленового листя, кореня петрушки й філе качки приготувати страву, яка стане квитком у реаліті-шоу «МастерШеф.Професіонали-3» на каналі «СТБ»?  Саме з такою ідеєю вирішив ризикнути кухар Микола Мигаль. Про реаліті-шоу, власні амбіції Миколи, підтримку та його мотиви участі в телепрограмах – читайте в інтерв’ю. 

 

– Коли Ви відчули, що кулінарія – це не просто захоплення, а щось більше?

Вперше я задумався над кулінарним майбутнім, коли мама мене похвалила за приготовлений обід. Я виріс в багатодітній сім’ї й нас рідко хвалили за щось незначне. Мамі було важко нам трьом приділити достатньо часу.

Насправді я ніколи не відчував, що кулінарія – справа мого життя. Коли навчався в кулінарному коледжі, то просто розумів, що мені це знадобиться рано чи пізно. Держава платить кошти за моє навчання, тож я не міг даремно витрачати ті роки. Втім, в мене не було  відчуття, що я буду все своє життя займатись кулінарією.

 

– У Вашій сім’ї ще хтось пов’язаний з кулінарією?

Ні, кулінарія не є нашою сімейною справою. Звичайно, як і всі жінки, мама та бабуся готували вдома, але непрофесійно.

 

– Пам’ятаєте Вашу першу приготовлену страву?

Я завжди дуже любив картоплю. Для мене смажена картопля з кефіром чи квашеним огірком – найсмачніша страва. Вперше я приготував саме смажену картоплю. Мама прийшла з роботи стомлена і зраділа, що їй не доведеться нічого готувати. Я був наймолодшим у сім’ї, тому мама похвалила мене. Мені почало подобатись, що я можу допомогти мамі. До речі, я в школі навчався не дуже добре, тому мене рідко хвалили. Кулінарія стала на той час єдиною можливістю, щоб мною пишались.

 

– Попередньо Ви вже брали участь в кастингу проєкту, але як кулінар-аматор. Чому тоді не вдалось пройти далі?

Тоді я поїхав на кастинг, де мав приготувати страву і представити її розповідаючи про себе. Мені відповіли, що збирають базу даних, а якщо я пройду – мені зателефонують. Я так і не дочекався дзвінка. Думаю, на той час я чимось не підійшов проєкту. Можливо завадило те, що я чесно сказав про свою кулінарну професію, а вони шукали аматорів. Не можу сказати чому саме, але тоді я не пройшов далі.

 

– Виникали у вас сумніви щодо участі в проєкті?

Я не йшов на проєкт, щоб перемогти. Скажу більше, мало хто з такими думками починає участь в реаліті-шоу. Я хотів показати себе, власні вміння, продемонструвати те, що з будь-яких продуктів можна щось смачне приготувати. Навіть те саме кленове листя, на яке ніхто не звертає уваги, може стати доповненням до страви.

 

– Чи не було страху, що карамелізоване кленове листя та корінь петрушки, які доповнювали страву, можуть не сподобатися суддям?

Я уважно дивився перші випуски двох попередніх сезонів проєкту. Звернув увагу на те, що приносили учасники й зрозумів, що кленове листя ще ніхто не готував. Звичайно, побоювання були, що судді скажуть ніби це неїстівне, адже в кожного свої смаки. Я не знав чи судді зрозуміють мою ідею, тому до кінця я не міг щось планувати стосовно проєкту. Ходили чутки, що на таких проєктах все куплено, але я на це не зважав і просто робив свою справу.

 

– У вашому кулінарному арсеналі багато таких оригінальних страв?

Я частково виховувався в Пласті, де нас вчили, що можна споживати і як перевіряти надійність продукту. Якби я не був пластуном, то б точно не знав, що можна вживати кору берези, деяке листя. Таких рецептів у мене багато. Більшість людей і не здогадується скільки всього можна приготувати з того, що росте біля хати. Наприклад, навіть пирій може бути їстівним, якщо правильно його обрати і приготувати.

 

– Для кулінара важливо брати участь в телевізійних випробуваннях? Що дають такі проєкти?

Для кулінара важливо нести свою філософію. Мені проєкт дав мінімальну впізнаваність і певний подальший розвиток.

 

– Вам імпонує така впізнаваність?

Поки що мені ця впізнаваність не перешкоджає. Не можу сказати, що мене всі впізнають, але все ж часто до мене підходять, щоб зробити фото чи просто привітатись. Коли вже це стане надто нав’язливим, то я напишу на своїй сторінці у Фейсбук, що поважаймо один одного.

 

– Для глядачів проєкт продовжується, але всі ефіри вже відзнято. Чим зараз займаєтесь?

Зараз я розв’язую сімейні питання (посміхається). Мені довелось залишити попередню роботу, щоб потрапити на шоу, тому зараз у пошуках нових можливостей. Мені надходять пропозиції щодо створення ресторанного меню чи працювати шеф-кухарем, але поки я ще чекаю чогось цікавішого. Хочу не просто заробляти кошти працюючи на кухні, а прагну чогось більшого.

 

– Як Ваша дівчина сприйняла ідею участі в проєкті та чи підтримувала вона Вас?

Я небагатьом розповідав, але сім’я підтримала мене. З дівчиною я спілкувався щодня, розповідав усе, що там відбувалось, ділився емоціями та враженнями. Тобто мама і дівчина були в курсі усіх подій, але розуміли, що не можна це розголошувати.

 

– Надалі плануєте ще брати участь в телепроєктах?

В мене до проєкту вже був досвід участі в телевізійних програмах. Думаю, він продовжиться й надалі. В кулінарних телеконкурсах теж братиму участь, бо це корисно. Втім, я завжди за справедливість. До мене доходили чутки, що місця на проєкті можна купити. Я туди потрапив без жодних коштів і вже чекав того моменту, коли ж мені скажуть про гроші. Чесно, я б одразу покинув шоу, бо для мене це неправильно. Тоді я б зрозумів, що всі телепроєкти – повна брехня і вже б точно не вівся на таке. Але на моє здивування той момент так і не настав. Для мене це було дуже приємним здивування, я зрозумів, що є справедливість і чесність.

 

– Зрозуміло, що кулінарії дуже багато у вашому житті. Зараз вдома теж Ви готуєте?

Так, я готую. Єдине, що я не люблю – готувати сніданки, бо хочу довше поспати. Майже під вікнами моєї квартири є невеличкий продуктовий ринок. Коли в мене є якась ідея, я йду туди, беру те, що мені потрібне і реалізую свій задум. Мені подобається, що на прилавках зазвичай сезонні продукти й можна вигадувати, що можна приготувати саме з цього.

 

–  Хто є головним дегустатором Ваших кулінарних експериментів?

Зараз моя дівчина є тим дегустатором. Останнім часом мене друзі запрошують до себе додому, щоб я приготував, а вже з них – продукти, кава, настільні ігри. До речі, думав про те, що варто запустити власний Youtube-канал. Я б приходив до людей і з їхніх повсякденних продуктів готував якусь смачну страву.

– Чи залишились у вас дружні зв’язки з деякими учасниками проєкту?

Я не дуже люблю нав’язуватись комусь, тому залишилось не так багато зв’язків. Втім, є коло учасників з якими я спілкуюсь, ми ділимось досвідом, рецептами. Перед кастингом я спілкувався з казахстанською учасницею польського проєкту і питав у неї якісь поради. Вже зараз вона може запропонувати мою кандидатуру десь за кордоном. Тобто зв’язки підтримую, але з вузьким колом учасників.

 

– Окрім Youtube-каналу, які ще у вас є плани?

Я почав збирати забуті рецепти Прикарпаття, Гуцульщини, частково Буковини. Всім кажу, якщо є якісь такі рецепти, то контактуйте зі мною. Я об’єднаю їх, модернізую, щоб вони не були забуті. Як саме я їх оприлюдню – я ще не знаю, але поки що шукаю ці рецепти.

 

Христина Ткачук