Михайлині Карпів 20 років і вона навчається в Прикарпатському національному університету імені Василя Стефаника на спеціальності “Дитяча психологія та психологічна практика”. Попри свій юний вік, дівчина вже розпочала та активно розвиває свою власну справу – виробництво натуральних солодощів без цукру.
В час пандемії, коли значна кількість закладів припиняла свою діяльність, Михайлина невпинно працювала над власною ідеєю і досягала все нових результатів.
“В моїй родині немає нікого, хто б займався підприємницькою діяльністю. Я не знаю, від кого перейняла це. Втім, батьки завжди мене підтримують і в усьому допомагають. В мене ще з дитинства проявлялись лідерські якості, тож не дивно, що я так рано розпочала власну справу”, – ділиться Михайлина.
Дівчина розповідає, що ще в шкільні роки завжди брала участь в різноманітних проєктах і ставилась до всього дуже відповідально. Пригадує, як одного разу її, як лідерку учнівського самоврядування, запросили взяти участь в проєкті “Самозайнятість” від БО “Карітас”.
“На заняттях нам розповідали, як розпочати власну справу, як створити власну концепцію, бізнес-план. Ми обговорювали можливі труднощі, як їх долати. Попри це, нам ще давали завдання, які потребували вирішення, ми працювали над ними”, – згадує Михайлина.
Дівчина була наймолодшою серед учасників проєкту. Разом із нею навчались учасники АТО, люди з інвалідністю та студенти різних навчальних закладів. На завершальному етапі усі створювали свій бізнес-план і розповідали, яку справу хотіли б розпочати. І так можна було отримати грант на реалізацію власної ідеї. Тож Михайлина отримала стартовий капітал для виробництва натуральних солодощів.
Михайлина: “Цей проєкт фінансували з Австрії. Переможцям на руки гроші не давали, щоб можна було прослідкувати, куди вони будуть витрачені. Ми складали договори з різними підприємствами, які зможуть забезпечити обладнанням чи іншими необхідними ресурсами. Кошти надходили підприємству і ми вже могли прийти й отримати своє замовлення. Головне – вкластись в суму, яку виділили (посміхається)”.
Грантові кошти Михайлина витратила на блендер для приготування пастили, хорошу мийку, спеціальний стіл та контейнери для зберігання продукції.
Михайлина: “Кухонна техніка відіграє дуже важливе значення в цій сфері. Наприклад, першу свою пастилу я приготувала за допомогою простого домашнього блендера. Текстура дуже відрізнялась. Суміш була неоднорідною, зі згустками”.
Ідею натуральних солодощів Михайлина запозичила аж з Німеччини. Мама дівчини полюбляє подорожувати. Одного разу, повернувшись із Німеччини, вона привезла різні фруктові та овочеві чіпси. Тоді в Івано-Франківську такі натуральні смаколики були ще не поширені й загалом мало хто куштував їх.
“Тоді я подумала, що харчова промисловість завжди актуальна. Їсти – фізична потреба кожної людини, тому виготовлення смаколиків завжди матиме попит. Так я задумалась над власним виготовленням пастили та натуральних солодощів. Я подумала, що з часом це все і в нас стане популярним”, – каже Михайлина.
Зазвичай діти переймають сімейний бізнес і допомагають батькам. Втім, в сім’ї Михайлини все навпаки. Коли дівчина почала активно розвивати свою справу, то батьки допомагали чим могли. Наприклад, тато Михайлини почав розвозити продукцію, доставляти сировину. Натомість мама допомагає в процесі виробництва.
Михайлина: “Це продукція, яка набуває популярності чи не щодня. Поки що найбільше такі солодощі замовляють батьки для своїх дітей. Діти це люблять, а ще такі солодощі смачні й корисні. Не всі діти люблять фрукти чи овочі. А, наприклад, пастилу сприймають як солодощі та із задоволенням їдять”.
Для розвитку власної справи, каже Михайлина, важливо визначити концепцію бізнесу. З цього і почала дівчина.
“Ще під час навчання я дізналась про цікаву концепцію “4P”. Найперше варто визначитись, який я хочу продавати продукт. Наступне – визначитись із прайсом. Потім потрібно обдумати те, де можна збувати власну продукцію, хто буде покупцем. Наостанок – просування продукції”, – каже Михайлина.
Саме ця концепція допомогла дівчині визначити всі найважливіші аспекти власної справи. А назва бренду пов’язана із першими враженнями дегустаторів її солодощів.
Окрім підтримки збоку батьків, не бракувало й “хейту” від знайомих. Михайлині часто казали, що в час пандемії не варто розпочинати виробництво солодощів. Багато зауважень було й через вік дівчини. Мовляв, як студентка може поєднувати навчання та бізнес.
Михайлина: “Бувало, що і мама відмовляла. Казала, щоб я насолоджувалась студентським життям, а розпочати бізнес, я ще встигну. Я ж знала, що одне другом не суперечить, тож можна навчатись і працювати над власною справою”.
Поєднувати бізнес і студентське життя справді складно, запевняє Михайлина. День дівчини
розпочинається о 6 ранку. Вона поспішає на роботу, де працює до 9 години. Далі розпочинаються заняття в університеті. Приблизно о 16 годині Михайлина знову повертається до своєї роботи й трудиться над смаколиками. Вечір присвячує знову ж навчанню.
“Складно поєднувати навчання і бізнес, але викладачі розуміють і буває допомагають наздогнати пропущене. Молодь здебільшого надає перевагу розвагам і мало хто вже задумується над розвитком власної справи. Якщо визначитись зі своїм майбутнім, зрозуміти свої цілі, то це дуже мотивує. В такому випадку легко розвивати свою ідею”, – запевняє дівчина.
Найбільшою перешкодою в розвитку власного бізнесу є початкові труднощі, з якими стикається чи не кожен молодий підприємець. Михайлина переконана, кожна перешкода – запорука успіху. З помилок можна почерпнути більше, аніж з досягнень. Також дівчина вже точно знає, які поради давати охочим розпочати власну справу.
Михайлина: “Варто займатись тією справою, яка є близькою до серця. Тоді виготовлення продукції буде в радість. Далі все піде саме собою. Ще я рекомендую не боятись і брати участь в проєктах, які допомагають молодим підприємцям. Зараз такий час, коли можна залучити додаткові фінанси та втілити свою мрію. Не варто опускати руки, бо на четвертий чи п’ятий раз неодмінно все вийде”.
Мабуть, в кожного молодого підприємця виникає період зневіри стосовно власної ідеї. Михайлину цей етап теж не оминув. Вона вже думала про те, щоб продати техніку і забути про омріяну справу. А все через те, що не завжди є стільки покупців, як хочеться виробнику.
Михайлина: “Моє розчарування було влітку, коли дуже мало було покупців. В цей час багато свіжих фруктів і тому менше уваги приділяється пастилі й сушеним плодам. Все ж я віднайшла в собі сили й продовжила працювати.
Ще я вважаю, що варто правильно розподіляти власний час. Надмірне захоплення справою може привести до професійного вигорання”.
Окрім смакових якостей, смаколики Михайлини відрізняються ще й своїм упакуванням.
“В нас особливе насамперед пакування. Наприклад, гранолу дуже зручно брати в подорожі, бо вона продається в спеціальних паперових стаканчиках, які закриваються. Це естетично, зручно й екологічно. Також 80% сировини ми беремо із власного саду, тому це органічні фрукти”.
Христина Ткачук
Залишити відповідь