Ліпка з глини – творчий процес, який розвиває моторику, вивільняє уяву, слугує арт-терапією. Майстер кераміки Володимир Рожнов вже у дорослому віці вперше торкнувся глини, тоді й відчув, що це стане справою його життя. Згодом створив школу кераміки, щоб ділитись власними вміннями. На свої вироби чоловік переносить власні думки, переживання, а його країна чудес стала казковим зображенням реального світу. Чому ліпка з глини є важливим елементом психотерапії? Як навчитись працювати із глиною? Як відбувається процес створення керамічного виробу?
– Коли Ви зацікавились керамікою і вперше торкнулись глини?
Все своє активне життя я займаюсь керамікою. Вперше торкнувся глини у 25 років і з того часу я не випускаю її з рук. Для мене це частина власного світу, яка є дуже цікавою. Я відчув, що цей матеріал я завжди знав, мені здалось, що я все знаю про ліплення та кераміку. Звичайно, я стикався із тим, що щось не виходило, щось не розумів. Втім, вже 3 чи 4 мій виріб показував, що я маю певні здібності до цього, я відчуваю глину. В той час я навчався на факультеті іноземних мов, займався різними справами, але це все залишив і присвятив себе кераміці.
– В чому складність роботи з глиною?
Намалювати можна будь-яку фігуру своєї уяви, а зробити її – не так легко. Це не просто візуалізація, а органічність, зображення всіх сторін та деталей. Найважче – повноцінно реалізувати свій задум, а часто це зовсім неможливо. Я не можу сказати, що зробив хоч один ідеальний виріб. На певному етапі потрібно робити компроміс і дозволити певні відхилення, бо розумієш, що інакше вже не буде. Важливо розуміти, що глина висихаючи набуває зовсім інших розмірів. Кольорова гама теж змінюється при певних процесах. Коли кладеш у піч виріб, то загалом не знаєш, що витягнеш.
– Такі вироби є безпечними у використанні?
Всі мої вироби виготовлені без шкідливих домішок. Якби це все був посуд, то з нього було б безпечно пити та їсти.
– Яку глину варто використовувати?
У своїй роботі використовую близько семи видів глини. Дуже добре те, що для ліплення непотрібно безліч інструментів. Беру приблизну кількість глини, яка необхідна для посудини чи статуетки. Деякий час її розминаю у руках, щоб надати еластичності та відчути зв’язок із нею. Глина – частина живого світу, частина наших предків. Люди, які працюють з керамікою – займаються магією, бо задуми неодмінно реалізуються. У минулому наші предки виготовляли фігурки тварин із глини, щоб пізніше вполювати цю тварину. Тож ця справа є магічною.
– Як відбувається процес створення?
Щоб зробити, наприклад, горнятко, варто згорнути глину у кульку і поступово робити отвір. Тоді я створюю дно горнятка, своїми рухами надаю йому форму. Губкою постійно додаю вологи, бо пальці забирають її. Вже через 2-3 хвилини можна побачити основу горнятка.
Дуже приємно пити чай з власноруч виготовленого горнятка. Для мене це ніби ритуал. В цей час все зупиняється і я насолоджуюсь чаюванням.
Далі я створюю гачок для горнятка. Він може бути довільної форми та довжини, щоб зручно було. Це теж залежить від мого стану та настрою: якщо в мене піднесений настрій, то я надам якоїсь нестандартної форми. Рідкою глиною я приклеюю ручку до горнятка і тоді вже виріб готовий. Попереду залишається стандартна робота. Даю горнятку час, щоб висохнути. Потім я його натираю, щоб забрати пори й покриваю олією воску. Якщо є додаткове натхнення, то я ще наношу візерунок. Потім випалюю виріб і покриваю поливами.
– Скільки вже існує Ваша школа кераміки?
Я є засновником школи кераміки. Ідея заснування школи з’явилась ще у 2015 році, а вже у 2016 році ми створили перший такий пілотний проєкт. Я навчаю дітей і дорослих, ділюсь своїми вміннями, допомагаю їм поринути у свою творчість.
– Що є найважливішим у взаємодії з глиною?
Щоб навчитись працювати із глиною, варто зрозуміти, як працюють пальці, як вони взаємодіють із глиною. Для цього достатньо 4-5 занять, а потім – процес творення. Я намагаюсь сприяти творчості своїх учнів, не обмежую їхню уяву. Я схиляюсь до того, що діти не повинні робити все за шаблоном, їх просто варто направляти. Я завжди прагну запустити бажання творити. Якщо у дитини є особливі творчі бажання, то ми можемо над цим попрацювати, головне – зацікавлення.
– Які вироби найчастіше створюють Ваші учні?
Найчастіше діти створюють героїв мультфільмів. Для мене найцінніше – зображення власного світу, тоді я бачу, що це уява дитини. Є діти, які візуалізують свій страх чи непережиту травму. Тому ліплення з глини – це ще й своєрідна психотерапія.
– Ви ще й працюєте із бійцями АТО. Розкажіть про це.
Ліплення з глини може стати складовою реабілітації. Так ми проводимо такі заняття із бійцями АТО. Коли я побачив перших поранених бійців АТО, я одночасно побачив в їхніх очах біль та самотність, яку я теж колись відчував. Я усвідомив проблематику цього, розумів, як потрібно працювати із такими людьми. Я побачив, як руйнується світ тієї людини і внутрішні переживання є надто важкими. Я дуже хотів, щоб ті бійці могли навчитись знову створювати свій світ. З власного досвіду скажу, що найгірше – ходити поміж десятки людей і не мати з ким поговорити, поділитись своїми переживаннями. Тільки-но хоч одна людина проявляє розуміння, все стає на свої місця.
У минулому я часто думав над тим, чому всі люди однакові, а я інший. Я часто занурювався в себе, мандрував у своїй уяві, створював свої світи.
– Який Ваш виріб є особливим для Вас?
Наймасштабнішим моїм творінням є країна чудес. Це казкове місто я створював разом із дружиною та донькою. Понад рік ми працювали над втілення свого задуму – мій погляд на світ. На деякі теми дуже складно говорити в житті, тож я придумував різні історії й загалом цей світ, щоб показати свій погляд.
Країна чудес
Наприклад, тут в мене є посуд для мрій, який росте разом зі своїм вмістом, а потім цей ріст припиняється. Так, це казковий процес, але він і показує, що ми повинні думати, бажати, але з часом ми забуваємо про свої мрії й вони ніби консервуються. Скажу більше, в мене є декілька посудинок із власними бажаннями. Я їх туди розмістив і працюю над втіленням. В цьому дивосвіті є частина персонажів та ідей, які б я хотів донести загалу. Так я бачу світ. Якщо є бажання чи мрія, то її варто усвідомити й працювати над реалізацією. Бо це не має бути до обіду одне, а пізніше – інше.
– Що надихнуло Вас під час створення країни чудес?
При створенні мого казкового світу я надихався історією про Алісу. У своїй уяві я теж неодноразово побував у країні чудес. Тож мені це допомогло у творчості. В нас теж є царство білої та червоної королеви, місце чайної церемонії, було поле битви, галявина натхнення, темний ліс та багато іншого. Те, що я створив – це зображення реального світу, але в казковій формі.
– Ці елементи щось символізують?
Великий темний ліс – домівка різних звірів, не завжди хороших, він зображує темну сторону у світі.
Хочу розповісти ще про долину натхнення. Як і будь-де має бути місце, куди можна прийти, відпочити, набратись сил та натхнення. В моїй казковій країні можна принести свої речі на галявину і зарядити їх хорошою енергією.
Свої внутрішні стани я теж переніс на героїв цієї країни. Моя внутрішня боротьба перенеслась на поле бою білої та червоної королеви. Ще раз наголошу, що ліплення це хороша психотерапія, можливість зануритись у свої думки та свою уяву. Для мене це занурення відбувається дуже легко. Я часто порівнюю події свого життя. Після того, як я зрозумів, що можна проявляти себе через кераміку, мені стало набагато легше демонструвати свої думки.
Кожна частинка країни має свою окрему історію, яка є частиною цієї країни. Про кожен замок, галявину я можу розповідати багато, а мої учні полюбляють стояти й вдивлятись в кожного героя.
– Що в майбутньому очікує на Вашу країну чудес?
В мене є ідея написати казку на основі моєї країни чудес. Думаю, я це обов’язково зроблю.
Моя країна чудес буде розвиватись і змінюватись надалі, як і наш світ. В мене є ще ідеї та напрацювання. Втім, вона потребує багато місця, а в моїй майстерні його небагато.
Займатись керамікою важче, аніж, наприклад, малювати картини, бо тут важлива 3Д проєкція. Втім, відчувати глину, будувати з неї власні думки – це релаксація, відпочинок і терапія свого внутрішнього стану.
Христина Ткачук
Залишити відповідь