Позування – мистецтво витончених поз та фіксування найцікавішого образу. В поле зору будь-якої людини іноді потрапляють картини оголених жінок чи чоловіків, і це однозначно притягує погляд. З боку глядача – це неабияке мистецтво вираження найгармонійніших рис людини.
Чи присутня сором’язливість при позуванні в стилі ню? Як стають натурщиками? Як позбавитись комплексів оголивши своє тіло?
Сергій
“Натурщиком став тому, що давно хотів здійснити одне із бажань – стати частинкою мистецтва”.
Погодьтесь, позування дівчат – це завжди витончено, красиво та популярно. Глядачі та митці насолоджуються красою тіла, особливостями фігури та ніжністю жіночої природи. А чоловіків-натурщиків суспільство сприймає дещо інакше. Тут стереотипів стільки, що можна зібрати колекцію. Тож позування чоловіків в стилі ню – не таке популярне явище, як жіноче.
“В Івано-Франківську я живу порівняно недовго. Сам є переселенцем із Донецька. В свої 31 я вже рік займаюсь позуванням для художників. Це більше хобі, бо працюю я в компанії виготовлення круасанів. Стати натурщиком – це було одне із моїх бажань. Так я можу бути частинкою мистецтва.
Декілька років я обдумував ідею позування, але не наважувався. Перше позування відбулось на початку року. Засновник місцевої студії рисунку є моїм давнім знайомим, тож я вирішив, що час настав. Позував я тоді для вісьмох художників. Ню – поки єдиний стиль, в якому я позую.
Насправді позування не є таким легким заняттям, як може здаватись. Складність в тому, що потрібно тривалий час стояти, сидіти чи лежати в одній позі. Не можна змінювати положення тіла. М’язи починають терпнути та німіти, але натурщик не має права змінити позу, бо в цьому випадку художник, який малює, втратить образ та уявлення картини. Навіть рух тілом чи головою створює зовсім інші тіні. Це все дуже важливо у створенні картини з натури. Не даремно кажуть, що мистецтво потребує жертв.
Сам процес позування починається з того, що натурщик оголюється та стає в позу, яку обов’язково попередньо обговорив з художниками. Тоді митці починають свою роботу. Натурщик повинен контролювати час та витримувати позу до кінця. До речі, дві години такого позування спалює багато калорій, тож це лиш здається легкою роботою.
Хлопців-натурщиків не так багато. Нас якось інакше сприймають порівнюючи із дівчатами. Звичайно, у жіночій фігурі більше грації, естетики – це уособлення прекрасного творіння природи. З чоловіками все не так: наші тіла не сприймаються у суспільстві так, як жіночі. Ну і стереотипи ніхто не відміняв. В суспільстві існує думка, що позування – жіноча справа, а чоловіки такими дурницями не мають права займатись. Більш затребуваними залишаються все ж дівчата-натурщиці, але з нестандартними формами.
Звичайно, на цьому великі гроші заробити неможливо. Я говорю про нинішню ситуацію в Івано-Франківську. Думаю, тут люди дещо консервативні. Все ж в інших містах люди мають своє бачення на затребуваність натурщиків.
Втім, не можу сказати, що запрошень немає або є багато. Мене кличуть періодично і це зрозуміло, бо натурщики повинні змінюватись.
Сором’язливість завжди присутня під час позування в жанрі ню. Згадую, що під час перших позувань вона була в рази більшою. Тепер я соромлюсь менше, напевне звик вже. Як би не старався, все ж серед художників є декілька представниць прекрасної статі. Тож виникають побоювання втратити мужність в їхніх очах. Але й це з часом проходить і ти повністю занурюєшся в процес.
Не завжди все виходить так, як планувалось. Згадую, як одного разу я став у дуже незручну позу. Вже через дві хвилини мене почали боліти пальці руки та ноги. Терпіти не було сил, але розумів, що маю витримати позу до кінця. Було складно, але я зміг завершити позування. А після змушений був довго розминати свої кінцівки.
Для мене позування – це перш за все психологічне розвантаження. Все життя я мав багато комплексів, а позування допомогло позбутись їх. Можу сказати, що я став впевненішим в собі, позбувся сором’язливості. Ну і став частинкою чогось прекрасного – як бонус”.
Процес позування вимагає природності, зовнішнього прояву внутрішніх емоцій та розкутості. Це мистецтво настільки давнє, що й складно уявити якими були перші натурщики. Втім, оголені зображення на полотні досі цікавлять поціновувачів художнього мистецтва.
Позування не тільки позбавляє комплексів, а й дарує відчуття свободи та сповільнює час. Так вважає Соломія – дівчина, яка вивчила мистецтво ню з обох сторін. Спершу вона познайомилась в ролі художника, а потім вирішила й сама позувати для митців.
Соломія
“Для мене це простір свободи та самовираження”.
“В мене не було тривалого бажання стати натурщицею, все сталось спонтанно. Я завжди прагну спробувати щось нове та цікаве мені. З’явилась можливість проявити себе в позуванні. Чому б ні? Я спробувала і можу сказати, що це досить хороший досвід для мене.
Кожен має власне ставлення до натурщиків. Мною це сприймається позитивно і не бачу нічого поганого в позуванні. Та й коло мого оточення сприймає це нормально, багато моїх знайомих теж зацікавились цим. Думаю, більшість сприймає це з точки зору все ж мистецтва, а не стереотипів.
Мені 21 рік і я працюю в маленькій компанії у сфері продажів. Доводиться спілкуватись з різноманітними людьми, також іноземцями та пропонувати їм товар. Моє знайомство із позуванням почалось тоді, коли я потрапила на курс композиції у мистецьку студію. Тоді я дізналась, що в центрі відбувається позування натурщиць і це мене дуже зацікавило. Пізніше я малювала жінку з натури й запитала керівника, чи можу теж спробувати позувати. Пам’ятаю, як він дещо розхвилювався за мене, але прийняв це бажання. Вже під час наступного заняття я була у ролі натурщиці.
Позування цікаве й тим, що малюють не тільки художники, а й люди, які вперше це роблять. Так можна побачити себе з різних точок зору. Всі мої позування відбуваються у жанрі ню. Це не приносить мені якусь незручність чи сором’язливість. Звичайно, всюди є свої особливості, але в цей час з’являється відчуття того, що ти просто є і нічого на це не впливає. Думаю, немає чого соромитись під час позування. Це моє тіло, моя частина, як і в усіх інших. Соромитись свого тіла чи інтимних частин – це взагалі якась омана. Будь-які особливості тіла є красивими. Там не може бути якогось відчуття сорому. Люди взяли на себе відповідальність прийти й малювати, а я беру відповідальність позувати. Тож всі насолоджуються процесом і це нормально. Я б загалом рекомендувала кожному спробувати себе в ролі натурщика, бо це про прийняття себе і про любов до себе.
Позування триває близько двох годин. Ти ніби фіксуєшся у часі та просторі, а навколишня увага зупиняється на тобі. В результаті можна побачити погляд кожного митця.
Це захоплення звичайно приносить гроші. Скажу, що мені часто пропонують позувати для художників. Цей стиль набуває популярності, і все більше людей хочуть спробувати себе в ролі художника або натурщика. Для мене це простір свободи та самовираження. Мені подобається, що люди отримують задоволення від такого мистецтва.
Ще це цінно тим, що я бачу двосторонній процес. Я знаю особливості створення картини та тонкощі позування.
Дівчата частіше позують, аніж хлопці. Тож якби стояв вибір між дівчиною та чоловіком, то думаю, митці обрали б останнього. І цей вибір був би спровокований бажанням урізноманітнити свої малюнки. Я не бачу нічого поганого в цьому.
В моєму досвіді було парне позування. Подруга теж виявила бажання парного малюнку, тож ми об’єднали свої інтереси. Під час позування немає категоричних вимог, головне мати бажання.
Це заняття дуже захоплююче, і буває трапляється різне. Згадую, як одного разу під час заняття зникло світло. Художники змушені були допрацьовувати свої роботи під світлом ліхтарів у телефонах. Ось така романтична атмосфера в нас була.
Хотілось би, щоб позування в стилі ню розвивалось у мистецьких колах. Щоб творчі уроки та плоди тільки збільшувались“.
Христина Ткачук
Залишити відповідь