Олеся Дідоводюк першу свою дистанцію в 100 м подолала ще в 13 років. Зараз дівчина багаторазова переможниця чемпіонатів України та міжнародних пробігів, а її дистанція зросла до 10 000 м. Про перемоги Олесі, її мотивацію та шлях до чемпіонатів Європи – в нашому матеріалі.
– Як починалась твоя любов до спорту?
– Ще із дитинства я була дуже активною дівчинкою. Займалась футболом, волейболом і легкою атлетикою, а взимку брала в руки бігові лижі та ковзани. Спорт був зі мною ще зі шкільних років. Пригадую, я завжди брала участь в спортивних заходах.
– Коли ти все ж обрала легку атлетику з-поміж інших захоплень?
– Легкій атлетиці я надала перевагу вже після перших змагань. Тоді мені було тільки 13 років. Я поїхала в район захищати честь своєї школи. В результаті я здобула перемогу на дистанціях 100 м і 200 м. На основі цих змагань було сформовано команду для участі вже в обласному турнірі, тож я потрапила в перелік учасників. Обласні змагання допомогли мені зарекомендувати себе, і так я почала займатись в ДЮСШ.
– Чи планувала ти продовжувати свою спортивну кар’єру після школи?
– Після закінчення я планувала вступити або на фізико-математичний факультет, або на фізичне виховання. Все ж обрала друге. Я почала навчатись в Івано-Франківському коледжі фізичного виховання та спорту, а потім вступила в Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника. Тоді я вже була Кандидатом у майстри спорту на дистанції 100 м. Через деякий час я почала долати середні дистанції – 800 м, виконала норматив МСУ (Майстра спорту України). До речі, це було під керівництвом заслуженого тренера України Перегінця Михайла.
– Чому саме легка атлетика так зацікавила тебе?
– Бо це найдоступніший вид спорту. Одягнув шорти й футболку, взув кросівки та пішов на тренування. Все дуже просто.
У легкій атлетиці я вже 18 років. Крайні роки я бігаю довгі дистанції – від 3 000 м до 10 000 м. Зараз я є багаторазовою переможницею та призеркою чемпіонатів та кубків України, міжнародних пробігів. Мені доводилось брати участь в чемпіонаті Європи з кросу. До речі, цьогоріч я здобула перемогу на чемпіонаті України в дистанції 5 000 м. Саме цією перемогою я зараз найбільше пишаюсь.
– Що мотивує тебе щоразу виборювати нові перемоги?
– На результат мене мотивує те, що вже пройдено великий етап тренувань. До кожного змагання я готуюсь здебільшого 4 місяці, тому потрібно показати свій результат. Я тренуюсь у майстра спорту міжнародного класу Кузіна Олександра, тож є ще певна відповідальність. Наприклад, зараз у мене відпочинок 2 тижні, а потім розпочнеться підготовка до осінніх змагань. На сьогодні легка атлетика – це основа робота і єдине захоплення в моєму житті.
– Сім’я підтримує тебе?
– Батьки ніколи не забороняли мені займатись спортом. Вони говорили, якщо я встигаю навчатись і бігати, тоді це тільки на краще. А 7 років тому я вийшла заміж за легкоатлета Дмитра Дідоводюка. Тепер усі труднощі у спорті та житті ми долаємо разом.
– Чи бували в тебе травми під час змагань?
– Кожен професійний спортсмен коли-небудь отримує травму. Це може бути незначне пошкодження, яке проходить через декілька днів відпочинку. Втім, буває й так, що місяця недостатньо для повернення до повноцінних тренувань. У мене була деформація Хаглунда – наріст в задній частині п’ятки. Я близько 5 років боролась із цією проблемою, відвідувала фізіотерапевтичні процедури, лікувалась. Я проходила магнітотерапію, лазеротерапію, електрофорез, виготовляла індивідуальні устілки, але біль проходила тільки на короткий проміжок часу. Я все ж наважилась на хірургічне втручання і вже через декілька місяців брала участь у змаганнях.
– Бували в тебе випадки, коли до фінішу залишилось зовсім трішки, а сил зовсім немає? Що допомагає не зупинятись?
– Так, буває, що вже до фінішу зовсім небагато, а сил вже не залишилось. В таких випадках включається друге дихання, я збираю залишки сили в кулак і біжу до кінця. Все для того, щоб після фінішу сказати собі, що я зробила все можливе і показала свій найкращий результат.
– Що найбільше має розвивати в собі легкоатлет?
– Силу, швидкість, витривалість та гнучкість. Поруч з цим варто працювати над своєю цілеспрямованістю та психологічним станом.
– Які плани на майбутнє?
– Планую розпочати тренерську кар’єру. Хочу тренувати любителів бігу, готувати їх до дистанцій і ще більше закохувати у легку атлетику.
Христина Ткачук
Залишити відповідь